Жертву різанини в Сребрениці 1996 року знайшли на гірській дорозі, якою люди намагалися втікти. Зображення: Рон Хавів, VII

Масові звірства, вчинені солдатами регулярної армії; селяни, змушені втікати, оскільки збройні сили знищують їхні будинки та посіви; невибіркове бомбардування шкіл і лікарень; масові ґвалтування; катування військовополонених; систематичні етнічні чистки та використання дітей як солдатів — це лише невеличка частина можливих воєнних злочинів, що їх розслідують журналісти.

Безпідставні вбивства і зневажливе поводження з людьми під час війни й конфлікту, а також супутні жахи такого насильства вимагають відповідальності. Журналісти відіграють вирішальну роль у висвітленні та розслідуванні війн і конфліктів. Висвітлення діянь тих, хто веде війну, озвучення складних запитань, пошук доказів і викриття брехні й пропаганди, а також того, що відбувається насправді, є важливою складовою роботи журналістів-розслідувачів — роботи, що доповнює працю воєнних кореспондентів, дослідників прав людини, фотографів і органів влади.

Висвітлення та розслідування війн і конфліктів критично важливе незалежно від того, чи було скоєно воєнний злочин. І як зазначає українська журналістка-розслідувачка і співавторка цього посібника Валентина Самар, «неможливо професійно писати про війну без базових знань про закони та звичаї війни».

Під час війни саме наявність і дія законів дають змогу судити воєнних злочинців. Загальновживаний термін «воєнні злочини» широко використовують для опису жахливих актів насильства, вчинених під час війн і конфліктів, дій, які ймовірно порушують загальноприйняті міжнародні правила ведення війни. Однак «воєнний злочин» — це також юридичний термін із конкретним значенням, викладеним у міжнародних угода. Цей термін застосовують лише до специфічних суттєвих порушень міжнародного гуманітарного права. Важливо розуміти, що порушення законів під час війни виходять за межі воєнних злочинів, скоєних окремими особами, і включають порушення з боку держав тощо. Як пояснено далі в Розділі 1 цього посібника, у збройному конфлікті застосовують такі закони:

  • Міжнародне гуманітарне право (також відоме як закони війни або закони збройних конфліктів) — регулює дії держав і недержавних збройних груп, що є сторонами конфлікту.
  • Міжнародне кримінальне право — регулює відповідальність окремих осіб, які скоїли міжнародні злочини.
  • Міжнародне право прав людини — регулює зобов’язання держав (і в деяких випадках недержавних суб’єктів) щодо осіб у межах їхньої території та/або юрисдикції, хоча його застосування іноді може відрізнятися у збройних конфліктах.
  • Внутрішнє законодавство держав.
  • Інші міжнародні закони та угоди, укладені державою, хоча їх застосування може відрізнятися під час збройного конфлікту.

Важливо розуміти, як висувають аргументи щодо контексту та наміру: вбивство невинної людини може бути ненавмисним убивством, убивством, воєнним злочином, складовою злочину проти людства або актом геноциду. На жаль, на війні деякі смерті цивільного населення також можуть бути наслідками законних дій і не завжди є воєнними злочинами чи порушеннями. Жахливі звірства, які можуть здаватися очевидними «воєнними злочинами», можна поставити під сумнів: бомбардування військовими США госпіталю «Лікарів без кордонів» у Кундузі, Афганістан, 2015 року — досі залишається предметом обговорення і яскравим прикладом, який ще раз ілюструє складність питання законності під час війни й конфлікту. (Внутрішнє військове розслідування США поклало провину за бомбардування на «людську помилку» екіпажу вертольота AC-130 і «неправильне визначення» цілі.)

investigating war crimes introduction US airstrike Medicine Sans Frontiers hospital Kunduz Afghanistan

2015 року американські військові розбомбили клініку «Лікарів без кордонів» у Кундузі, Афганістан. Досі тривають суперечки про те, чи було це діяння воєнним злочином. Зображення: знімок екрану, Médecins Sans Frontières

Розслідувальна робота журналістів — копітка й може тривати протягом місяців, навіть років. Її якість повинна бути найвищого рівня, особливо якщо має вистояти в національному чи міжнародному суді. Однак те, що є законним під час війни, не тотожне морально правильному, тому висвітлення й розслідування війни та конфлікту — критично важливі незалежно від того, чи було скоєно воєнний злочин. Закони, що регулюють війни та конфлікти, важливі, але це лише частина ширшої картини відповідальності. Багато дій, які вважаються законними, так само вимагають розслідування та ретельної перевірки. Журналісти повинні спробувати притягнути причетних до політичної відповідальності за людські страждання під час війни. Роль журналіста у висвітленні можливих воєнних злочинів полягає не в проведенні судового розслідування, адже існують реальні суперечності між ролями й обов’язками журналістів та прокурорів і слідчих у сенсі захисту конфіденційних джерел, необхідності зберігати незалежність та оприлюднювати інформацію — і це лише три з багатьох прикладів.

Зрозуміти, що відбувається в розпал збройного конфлікту, буває нелегко. Спостерігаючи або повідомляючи про інцидент, журналіст зазвичай не може встановити наявність чи відсутність воєнного злочину. Журналістів не вчать розрізняти законні, незаконні та кримінальні дії. Крім того, усі особи (зокрема обвинувачені у воєнних злочинах) мають право на справедливий суд, а факт злочину може встановити лише суд після проведення професійного розслідування й судового розгляду. Те, що може здатися очевидним злочином, насправді може не виявитися таким, бо для цього мають бути витримані дуже специфічні юридичні критерії або держава не є учасником відповідного договору.

Однак принаймні точне розуміння застосовних законів може забезпечити та покращити достовірність висвітлення й підвищити обізнаність щодо потенційних порушень. Це, своєю чергою, може чинити тиск на уряди й на тих, хто має міжнародні зобов’язання з розслідування й судового переслідування винних. Якісне висвітлення можливих воєнних злочинів чи закономірностей злочинів може бути єдиним способом, завдяки якому міжнародне співтовариство дізнається про них, і стати першим кроком на шляху до притягнення винних до відповідальності. Коли держави не виконують своїх зобов’язань, журналісти й громадянське суспільство часто повинні стежити за тим, щоб такі дії не приховували й не залишали безкарними. Зрештою, достовірне висвітлення подій може сприяти боротьбі з безкарністю й стати запорукою того, що винні відповідатимуть перед законом. Точне висвітлення також може мати значення для постраждалих від конфлікту, а також для їхніх сімей і родичів. Крім того, журналісти, завдяки тому, що вони засвідчують і документують, можуть захотіти надати докази потенційних воєнних злочинів судовим органам. У журналістів зростає зацікавленість у співпраці з судами та іншими органами влади, а також розуміння дуже високих стандартів необхідних доказів.

investigating war crimes introduction Bosnia International Commission on Missing Persons DNA evidence

Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (ICMP) у Боснії стала лідером у використанні ДНК як першого кроку для ідентифікації великої кількості осіб, зниклих безвісти під час збройного конфлікту. Шляхом зіставлення ДНК зі зразків крові та кісток ICMP вдалося ідентифікувати понад 17 000 людей, які зникли безвісти під час конфліктів у країнах колишньої Югославії та чиї останки було знайдено у прихованих могилах. Зображення: Рон Хавів, VII

Сфера застосування цього посібника вимушено обмежена. Його мета — дати корисний контекст і практичні поради для кращого проведення розслідувань. Ми не намагаємося оцінити відповідні закони й судові інституції, а також зобов’язання та ефективність держав і міжнародних органів щодо виконання цих законів і переслідування відповідальних за скоєння злочинів під час війни й конфлікту. Посібник містить поради для журналістів зі збору доказів, які можна надати судовим органам, хоча, оскільки закони щодо доказів відрізнятимуться в кожній державі і в кожному міжнародному суді, найкращою стратегією часто буде спілкування з відповідними експертами. Посібник також визнає, що цей вибір зроблять не всі журналісти. І нарешті, є багато інших злочинів, пов’язаних із війною й конфліктом, що потребують журналістського розслідування, але не належать до сфери розгляду цього посібника. Це зокрема заробітки на війні, а також корупція в оборонних закупівлях і в розподілі іноземної допомоги.

Пам’ятаючи про це, ми в GIJN раді запропонувати вам цей Посібник журналіста з розслідування воєнних злочинів. Мета цього посібника — допомогти медіа, які документують конфлікт і його наслідки. Робота репортерів-розслідувачів і дослідників прав людини – життєво важлива для притягнення винних до відповідальності, для тривалого і складного, але необхідного процесу збереження доказів звірств, свідчень тих, хто вижив, і торування шляху до відповідальності. Ми звернулися до журналістів із багатим досвідом розслідування війни, експертів із прав людини та юристів із проханням дати поради для розв’язання цих складних питань. Ми також урахували розвиток технологій, як-от супутникових зображень і соціальних мереж, що змінюють спосіб, у який журналісти нині висвітлюють війну.

Окрім цього вступу, посібник містить 16 розділів, а також передмову лауреатки Нобелівської премії миру Надії Мурад.

Подяки

  • Цей посібник — результат співпраці журналістів-розслідувачів, авторів, юридичних консультантів та експертів із багатьох континентів, але він був би неможливим без щедрого фінансування Фонду Чарльза Стюарта Мотта.
  • Особлива подяка фотографу Рону Хавіву з VII Foundation за надання десятків змістовних зображень зі своїх архівів, які допомогли проілюструвати посібник і зрозуміти наслідки війни й воєнних злочинів. Крім того, Рон написав насичений розділ про те, як використовувати фотографії та відео для документування звірств і можливих воєнних злочинів. Дякуємо також Алі Аркаді, Еду Каші, Крістоферу Моррісу, Маціку Набрдаліку, Франко Педжетті, Скотту Петерсону і Джону Стенмаєру за дозвіл на використання їхніх фотографій. Роберт Даннін також відіграв ключову роль в отриманні цих фотографій.
  • Особливо завдячуємо докторці Клер Сіммонс та її експертним порадам за гарантію, що в посібнику ретельно враховані міжнародне право, права людини та інші актуальні правові прецеденти. Крім того, спеціальний лектор Лондонського університету Дара Мюррей заслуговує на велику подяку за допомогу в редагуванні окремих аспектів цього посібника.
  • Ми вдячні журналісту Оліверу Холмі за проведення інтерв’ю з «особливим фокусом» для цього посібника. Додаткова подяка тим, хто щедро поділився своїми часом і досвідом у цих інтерв’ю: це Азмат Хан, Рут Омар, Шейла Кавамара Мішамбі, Раджі Абдул Салам, Валентина Самар і Паскаль Боннефой Міраллес.
  • Марґо Вільямс надала неоціненну допомогу, здійснивши ретельний фактчекінг посібника.
  • Лауреатка Нобелівської премії миру Надія Мурад щиро поділилася своєю історією й пояснила, чому журналісти-розслідувачі відіграють вирішальну роль для тих, хто пережив такі ж жахливі злочини, як вона сама.
  • Кілька співробітників GIJN відіграли ключову роль у створенні посібника від етапу ідеї до публікації. Редактор GIJN арабською мовою Мадждолін Хасан допомогла розробити посібник як менеджерка проєкту, а постійні нагляд, участь і керівництво забезпечила програмна директорка GIJN Енн Кох. Директорка ресурсного центру GIJN Ніколія Апостолу також зробила вагомий внесок у публікацію посібника. Виконавчий директор GIJN Девід Каплан теж зіграв важливу роль у забезпеченні фокусу проєкту на його місії й доведенні до публікації.

Цей посібник також був би неможливим без невтомного редагування та координації з боку редакторів GIJN, зокрема старшого репортера Рована Філпа, других редакторок Лори Діксон і Алекси ван Сікл, а також керівного редактора Ріда Річардсона.



Енн Кох — програмна директорка GIJN. Більше 20 років вона працювала тележурналісткою й обіймала керівні посади, здебільшого на BBC, зокрема заступниці директора Всесвітньої англійської служби BBC, виконавчою редакторкою головних щоденних радіо- і теленовин, а також редакторкою World Tonight

Ron Haviv, VII FoundationРон Хавів — директор і співзасновник The VII Foundation і співзасновник VII Photo Agency. За останні три десятиліття Хавів висвітлював понад двадцять п’ять конфліктів і працював у понад ста країнах. Його роботи, які отримали численні нагороди, представлені в музеях і галереях по всьому світу.

Republish our articles for free, online or in print, under a Creative Commons license.

Republish this article


Material from GIJN’s website is generally available for republication under a Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International license. Images usually are published under a different license, so we advise you to use alternatives or contact us regarding permission. Here are our full terms for republication. You must credit the author, link to the original story, and name GIJN as the first publisher. For any queries or to send us a courtesy republication note, write to hello@gijn.org.

Читати далі

Новини та аналітика Поради та інструменти Приклади розслідувань

Використання супутникових знімків у розслідуваннях: Поради Лабораторії доказів Amnesty International

Супутникові зображення – швидкий та економний спосіб підтвердження фактів. Спеціальна радниця з дистанційного зондування лабораторії доказів Amnesty International Міка Фарфур поділилася інструментами, які вона щодня використовує у своїй роботі.

Методологія Поради та інструменти Приклади розслідувань

Як Росія руйнувала Маріуполь: Дистанційне розслідування

На прикладі документування руйнувань і втрат у Маріуполі, команда Human Rights Watch поділилася власною методикою онлайн-розслідування зловживань і звірств, що можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини.

Поради та інструменти Приклади розслідувань

Співпраця для розкриття «тіньової війни Путіна» в Скандинавії

Транскордонна співпраця чотирьох скандинавських видань мала на меті розкрити масштаби російських таємних операцій у регіоні. На GIJC23 журналісти та режисери-документалісти пояснили, як їм це вдалося.