Бойовики з очолюваної Желько Ражнатовичем воєнізованої групи — Сербської добровольчої гвардії — стратили неозброєних цивільних мусульман під час першої битви боснійської війни. Це зображення використовували як доказ у численних процессах щодо звинувачення та засудження людей у воєнних злочинах. Зображення: Рон Хавів, VII

Ресурс

» Путівник

Теми

Розслідування воєнних злочинів: Структури командування

Read this article in

Серед найважливішого, що можуть відстежити журналісти для викриття винних у порушеннях, вчинених поліцією, військовими чи іншими силами безпеки — ланцюг командування, тобто процес виконання наказів і дотримання політик. Якщо ланцюг командування виконавців встановлено, то старші офіцери та навіть політичні лідери в цьому ланцюзі можуть бути притягнуті до відповідальності за дії своїх підлеглих згідно з міжнародно-правовою концепцією відповідальності командування (детальніше див. у розділі цього посібника Що є законним під час війни). Документування ланцюга командування іноді дуже ускладнюється загальним браком інформації або небажанням тих, кому відомо про ланцюг командування, бути джерелом інформації для журналістів. У цьому розділі ми опишемо різні підходи, доступні журналістам. Насамперед ми зосередимося на інформації з відкритих джерел, яку потім можна доповнити методами традиційної журналістики.

Ланцюг командування — це ієрархія керівництва у збройних силах і поліції, у якому кожен наступний керівник керує дедалі більшим підрозділом, і так до верховного головнокомандувача, зазвичай це міністр оборони країни, президент або глава держави. На найнижчих щаблях зазвичай розташовані невеликі тактичні підрозділи, які з найбільшою ймовірністю безпосередньо здійснюють порушення або потенційні воєнні злочини. Коли журналісти пишуть про ланцюг командування з зазначенням конкретних підрозділів і командирів, а не просто згадують про «поліцейських» або «солдатів», це не тільки краще інформує аудиторію про ймовірне звірство, але також збільшує ризики — і для журналістів, які можуть стати об’єктами переслідування за розголос, і для високопоставлених командирів, яких можуть притягнути до кримінальної відповідальності за дії підлеглих.

Для викриття високопоставлених командирів журналіст має пов’язати дії окремих солдатів, працівників поліції чи сил безпеки з конкретним командиром через ланцюг командування. Проте сам лише факт, що людина займає посаду міністра оборони чи президента, ще не означає, що на ній лежить відповідальність за кожну дію або операцію, або що між нею й особовим складом на нижчих щаблях існує чіткий зв’язок (наприклад, не в кожній країні міністр оборони є частиною ланцюга командування збройних сил). Для успішного судового переслідування неналежної поведінки або порушень міжнародного гуманітарного права прокуратурі та суду потрібна інформація про конкретну роль командирів на кожному рівні. Цьому сприяє ретельна журналістська робота та ідентифікація осіб у ланцюгу командування.

Висвітлення ланцюга командування є цінним навіть у ситуаціях, коли в найближчій перспективі кримінальна відповідальність неможлива. Навіть якщо винним удасться уникнути кримінального переслідування, наслідком їхньої причетності до вчинення порушень прав людини може стати накладення санкцій — національних, багатосторонніх і міжнародних. Навіть якщо командирів неможливо ідентифікувати, указування конкретних підрозділів, які вчинили злочини, дає можливість правозахисникам вимагати від своїх урядів пояснень щодо підготовки й забезпечення цих конкретних підрозділів. Наприклад, правозахисники можуть використовувати звіти про звірства чи можливі військові злочини, вчинені окремими підрозділами, як важіль тиску на Сполучені Штати з метою дотримання цією країною її власних законів, які обмежують навчання та забезпечення підрозділів, пов’язаних із порушеннями прав людини. Для цього необхідно виявити й опублікувати інформацію про конкретні підрозділи та лідерів у ланцюзі командування.

У решті цього розділу надана загальна інформація про структуру поліції та військових сил із порадами щодо їх розслідування, а також загальні інструменти, які можна застосовувати в різних форматах журналістики. І, нарешті, наведені практичні приклади того, як вчинені порушення вдалося пов’язати з ланцюгами командування у військових і безпекових організаціях у різних країнах світу.

Ланцюг командування: визначення

Огляд

war crimes command structures militia

Сербський націоналіст Желько Ражнатович (у центрі) позує перед воєнізованими силами Сербської добровольчої гвардії, також відомої як «Тигри». 1997 року трибунал ООН звинуватив Ражнатовича у злочинах проти людяності за те, що він був лідером «Тигрів», коли ця добровольча гвардія здійснювала масове знищення мирних хорватських і боснійських мусульман на початку 1990-х років. Зображення: Рон Хавів, VII

Поліція, збройні сили та інші сили безпеки країни — це ієрархічні організації, де ланцюг командування нагадує перевернуте генеалогічне дерево з однією особою на вершині; зазвичай це президент або міністр. Нижче — один або кілька старших командирів, які керують підлеглими підрозділами, командири яких, своєю чергою, командують кількома меншими підрозділами. Таким чином, у кінцевому підсумку більшість сил безпеки контролює невелика кількість цивільних лідерів, підлеглі яких безпосередньо входять до сил безпеки. Командні посади в силах безпеки зазвичай обіймають офіцери, місце яких у структурі командування визначається званням. Зазвичай що вище звання офіцера, то вище й положення в ланцюзі командування.

Загалом існує два типи підрозділів:

  1. територіальні підрозділи, що контролюють операції на певній території, на якій постійно перебувають;
  2. мобільні підрозділи, які розгортаються в різних точках країни для реагування на події.

Взаємодія цих підрозділів може бути організована по-різному: мобільні підрозділи можуть підпорядковуватися територіальним, коли діють на їхній території, або діяти паралельно з територіальним командуванням, при цьому кожен із підрозділів підпорядковується підрозділу вищого рівня.

Зазвичай люди, що стоять вище в ланцюгу командування, віддають накази, а люди на нижчих рівнях виконують їх і доповідають про виконання. Висвітлюючи конкретний інцидент, важливо розуміти, що командири вищого рівня, швидше за все, не присутні фізично під час виконання операції. За них усе виконують підлеглі, які отримують накази з вищих ланок ланцюга командування, а потім за цим же ланцюгом передають інформацію вгору. Начальник невеликої поліцейської дільниці може брати участь в операції разом з працівниками поліції, якими командує, але начальник цього начальника в цей час сидітиме в себе в кабінеті у столиці регіону, а ще вищий командир — у столиці країни. Але навіть незважаючи на фізичну відсутність на місці подій, такі командири можуть нести відповідальність за дії своїх підлеглих (і знову – додаткову інформацію дивіться в розділі Що є законним під час війни).

Аналогічно, сили безпеки зазвичай мають підрозділи, роль яких полягає у здійсненні операцій (наприклад, арештів), а також інші підрозділи, які надають підтримку, наприклад, займаються кадрами й організаційними питаннями. Важливо розуміти ролі й обов’язки різних підрозділів — утім, часто про них доволі прозоро сказано в назві самих підрозділів. Підрозділи підтримки зазвичай є частиною підрозділу вищого рівня, оскільки сили безпеки стають більш «оперативними» й на нижніх щаблях ланцюга командування здійснюється більше тактичних місій.

Поради

  • Зверніть увагу на Конституцію (або інший Основний закон) і закони країни. Вони встановлюють, хто або що перебуває на вершині ланцюга, і задають структуру, яка допоможе скерувати решту розслідування. Зазвичай там визначено, за ким закріплено найвищий рівень керівництва. Наприклад, президент є верховним головнокомандувачем збройних сил, який делегує функції повсякденного контролю міністру оборони чи головнокомандувачу армії. Бібліотека Конгресу, урядовий орган США, може стати корисним джерелом інформації щодо відповідних законів і конституцій, якщо до них важко здобути доступ в інший спосіб.
  • Читайте експертів/учених. Одне з найкращих джерел для пошуку книг та іншої наукової літератури — WorldCat.org. Здійснивши пошук за терміном «сили безпеки» (security forces) та іншими схожими термінами, можна отримати детальну інформацію про основні військові формування країни. Однак у знайденій інформації може бути недостатньо висвітлено ланцюг командування, встановлений конституцією та законами країни, тому за можливості треба користуватися обома ресурсами. Аналітику спеціалістів можна знайти на вебсайтах Женевського центру управління в секторі безпеки, Міжнародної кризової групи та інших організацій, які займаються управлінням у секторі безпеки.
  • Відстежуйте, що говорять про себе самі сили безпеки. Сили безпеки часто публікують інформацію, яка в поєднанні з конституцією, законами та експертним аналізом дає чіткіше уявлення про ланцюг командування. Наприклад, коли сама поліція публікує повідомлення про арешт, указуючи відповідальний підрозділ, можна зробити висновок, що цей підрозділ відповідає за географічну територію, де це відбулося. Військові регулярно проводять публічні заходи, на яких виступають командири, передається благодійна допомога від відомих громадян тощо. Зазвичай на цих заходах згадують конкретні підрозділи та командирів.

Поліція

Поліція зазвичай відображає політичну структуру країни, тому унітарні держави часто мають єдину національну поліцію, а федеративні держави зазвичай мають поєднання національних (федеральних) і субнаціональних сил. Структура командування поліції майже завжди відповідає адміністративно-територіальному поділу країни. У ланцюгу командування є підрозділи, відповідальні за губернію, округ, чи регіон, з підлеглими підрозділами, відповідальними за менші адміністративно-територіальні одиниці (район, область, провінція, місто тощо), а також окремі поліцейські дільниці чи пости, відповідальні за ще менші території. Наприклад, Філіппіни адміністративно поділені на регіони, провінції, міста, а потім барангаї, і саме такий адміністративно-територіальний поділ відображено у структурі Філіппінської національної поліції. Нижче, у розділі «Інструменти», можна дізнатися про те, де взяти інформацію про складну адміністративно-територіальну ієрархію і як у ній розібратися.

Інколи поліцейські сили країни можуть поділятися за функціями — на «судову» поліцію, яка розслідує злочини після того, як про них було повідомлено, та «превентивну» поліцію, яка здійснює попереджувальні операції. У цих випадках як судова, так і превентивна поліція часто структуровані відповідно до адміністративного поділу країни. Таким чином, провінція має превентивний підрозділ поліції, який керує іншими схожими підрозділами поліції в провінції, і таку ж структуру має судова поліція.

Військові/Збройні сили

Верховним головнокомандувачем збройних сил будь-якої країни майже завжди є президент, глава держави або прем’єр-міністр. Наступним у ланцюгу командування може бути міністр оборони, а потім — головнокомандувач армії, який керує її щоденними завданнями. Однак інколи міністр оборони чи внутрішніх справ не входить до ланцюга командування. Наприклад, Міністерство оборони Нігерії надає армії адміністративну підтримку, але не забезпечує оперативного контролю.

Збройні сили зазвичай поділяються на три основні гілки: сухопутні війська (відповідають за сухопутні операції), військово-морський флот (відповідає за флот та військові операції вздовж берегової лінії чи океану) і військово-повітряні сили (відповідають за авіацію та військово-повітряні операції). Усі роди військ зазвичай охоплені загальним командуванням збройних сил, причому кожен рід військ має власного командира та окремий ланцюг командування. Жандармерія (там, де вона існує) зазвичай структурована подібно до поліції, але може підпорядковуватися військовим. Рада з міжнародних відносин підготувала корисний огляд стандартних типів підрозділів і номенклатури, що застосовуються у збройних силах більшості країн. Наприклад, армія багатьох країн складається з армійських дивізій, кожна з яких командує кількома бригадами, а кожна бригада — кількома батальйонами.

Поради

  • Звертайте увагу на «керівників середньої ланки». З цілком природних причин увага зазвичай зосереджена на командирах у безпосередній близькості від подій, а також на командирах найвищого рівня. Однак інколи навіть правдиві джерела потенційно здатні вводити в оману щодо ланцюга командування, бо просто не знають про проміжні ланки, а це може негативно вплинути на розслідування. Для ілюстрації цієї тези уявімо, що існує 10-й батальйон, який входить до складу 35-ї бригади, якою, своєю чергою, командує 82-га дивізія. У матеріалі може бути вказано: «10-й батальйон, що перебуває в підпорядкуванні 82-ї дивізії, вчинив порушення». Така інформація не є хибною, але в ній пропущено проміжну ланку — бригаду, і це може створити хибне враження, ніби батальйон підпорядковується безпосередньо дивізії. Неврахування цього аспекту може залишити поза увагою потенційну роль в інциденті командира бригади, який також може нести відповідальність за дії батальйону.
  • Ретельно перевіряйте цифри та номенклатуру. Найпоширеніше джерело хибної інформації про сили безпеки — це друкарські помилки. Одне зайве натиснення клавіші — і 11-й батальйон перетворюється на 111-й. Натрапивши на два підрозділи з дуже схожим номером, що працюють на одній території (або під командуванням одного вищого підрозділу), обов’язково перевірте за іншими джерелами, чи справді обидва підрозділи існують. Прості типографські помилки на кшталт наведеного нами прикладу призвели до «виникнення» численних неіснуючих підрозділів у всьому світі, збільшивши розрахункову чисельність сил безпеки в деяких країнах на 25–100%.
  • Будьте уважні з абревіатурами. У силах безпеки застосовують безліч абревіатур, акронімів та іншої спеціальної лексики, що ускладнює розуміння. Проста таблиця Google — це безкоштовний спосіб відстежувати значення тих акронімів та абревіатур, які вам доводиться розшифровувати в процесі роботи. Це корисно, бо розібравшись зі значенням абревіатури в процесі дослідження одного підрозділу чи одного роду військ, ви зможете використати ці знання для розслідування інших схожих підрозділів.

Об’єднані оперативні групи та інші спеціальні групи

У ході реагування на кризи уряди держав часто створюють певні об’єднані сили для проведення операцій у регіоні. До складу таких об’єднаних сил часто входять різні роди військ — наприклад, підрозділи армії та флоту — або ж до спільних дій у районі кризи залучають підрозділи з інших регіонів країни. Такі об’єднані оперативні групи часто мають власний ланцюг командування, можливо, поза звичайною ієрархією, а їхні старші командири підпорядковуються безпосередньо міністрам або навіть президенту.

Розслідуючи діяльність об’єднаних оперативних груп, варто усвідомлювати, що такі групи рідко є постійними. Тому журналістам краще зосередитися на окремих підрозділах, адже вони залишатимуться активними й після розпуску об’єднаної оперативної групи. Наприклад, у кампанії саудівських авіаударів по Ємену було задіяно щонайменше 19 ескадр, які продовжуватимуть існувати ще довгий час після припинення існування коаліції. Ще один приклад: нігерійська армія організувала кілька оперативних груп по всій країні для виконання різних місій. Потім вони були розформовані, а замість них створені інші об’єднані оперативні групи. Але всі вони створені із солдат зі складу постійних батальйонів і бригад нігерійських збройних сил.

Літнього афганця допитують двоє солдатів Афганської національної армії під час місії, яку 2011 року проводила об’єднана оперативна група польської армії в Газні, Афганістан. Зображення: Shutterstock.

Фактичні й формальні ланцюги командування

Закони та політика встановлюють юридичний і формальний ланцюги командування державними силами безпеки, але водночас можуть існувати неофіційні/де-факто ланцюги командування, які заміщують офіційні структури або працюють паралельно з ними. Хороший підхід полягає в тому, щоб спочатку окреслити формальну структуру, а потім дослідити, чи існує альтернативний ланцюг командування, адже часто такі паралельні структури охоплюють одну або кілька складових формальної структури. Наприклад, формально армійським батальйоном командує лише його бригада, але командир батальйону також може отримувати накази від впливового місцевого політика на підставі особистих чи фінансових зв’язків. У результаті батальйон має два функціональні ланцюги командування — формальний і неформальний. Якщо батальйон скоїв порушення, перебуваючи де-факто під контролем місцевого політика, до відповідальності можна притягнути цю публічну особу, а не командира бригади.

Фактичні ланцюги командування поза формальною структурою можуть виникати з багатьох причин, часто на підставі лояльності чи спільної ідентичності поза правилами, що визначають формальний ланцюг командування. Попередня служба в тій самій сфері також може встановити важливі зв’язки між різними учасниками сил безпеки. Крім того, більшість сил безпеки мають формальні навчальні програми для офіцерів, а особисті стосунки, сформовані у військових чи інших академіях, можуть лягти в основу важливих неформальних зв’язків між офіцерами.

Поради

  • Дослідіть аналогічні підрозділи. Використовуйте ланцюг командування як орієнтир щодо того, діяльність яких підрозділів та командирів треба розслідувати у зв’язку з інцидентом. Цілком зрозуміле інстинктивне прагнення зосередитися на конкретному підрозділі або підрозділах, розташованих найближче до інциденту, але через це інші співучасники можуть залишитися поза увагою. Отже, якщо армію звинувачують у вчиненні порушень у певному місті, розгляньте всі підрозділи під командуванням підрозділу, відповідального за район/провінцію/губернію/округ/область, де розташоване це місто. Аналогічний підрозділ, що формально має такий самий ланцюг командування, може допомогти журналісту уявити стосунки командування, що склалися де-факто.
  • Розберіться у званнях. Інформацію про структуру військових звань часто можна знайти в законах країни. Вона важлива для встановлення ієрархічних відносин між командирами. Корисний орієнтир — військові звання НАТО, які часто віддзеркалені у військових званнях збройних сил окремих країн.
  • Беріть до уваги незвичні джерела. Телефонні довідники, соціальні послуги для військовослужбовців, некрологи та інші загальнодоступні джерела можуть бути надзвичайно цінними активами, що надають чимало корисної інформації про зв’язки між військовослужбовцями та їхніми підрозділами.

Інструменти для журналістів

  • Спробуйте WhoWasInCommand.com.

Security Force Monitor веде сайт WhoWasInCommand.com, комплексну платформу даних про поліцію, військових та інші сили безпеки. Дані доступні для використання; і до кожного блоку додано посилання на джерело. Можливо, необхідна для вашого розслідування інформація вже зібрана та опублікована на цій платформі. Уся методологія та підхід цієї платформи доступні в інтернеті, зокрема зразок електронної таблиці для впорядкування інформації про державні сили безпеки.

  • Пошук видаленої/прихованої інформації.

Сервіс Wayback Machine від організації Internet Archive — це потужний інструмент збереження цифрової інформації. Звісно, там зберігається не все, але є чимало цінного — зокрема видалена інформація з урядових та інших офіційних вебсайтів. Уряди регулярно видаляють інформацію зі своїх вебсайтів, часто не через намагання приховати інформацію, а просто в процесі «оновлення» старого вмісту. У Bellingcat є корисний посібник щодо того, як організувати цифрове збереження матеріалів на додаток до Wayback Machine.

  • Розберіться, де проходять адміністративні кордони.

OpenStreetMap та інструмент Nominatim — це два найкращі ресурси для пошуку, виявлення та аналізу географічної інформації, зокрема адміністративних кордонів країни. Обов’язково розберіться в адміністративно-територіальному поділі, адже саме він лежить в основі ланцюга командування силами безпеки. Дані OpenStreetMap можна використовувати для створення мап, а також у остаточних публікаціях.

  • Візуалізація командного дерева.

Чудовий безкоштовний інструмент для побудови командного дерева — yEd, у якому передбачено цілий ряд способів побудови ланцюга командування.

Практичні приклади

Виявлення підтримки США авіаударів у Ємені під проводом Саудівської Аравії

Це спільне розслідування газети Washington Post і проєкту Security Force Monitor (SFM) Інституту прав людини при Колумбійській правничій школі, у рамках якого на підставі інформації з книг, повідомлень ЗМІ та відеозаписів було виявлено конкретні підрозділи, які брали участь у повітряній коаліції під проводом Саудівської Аравії в Ємені. На додаток до цього були ретельно вивчені щоденні оголошення про контракти Міністерства оборони США, щоб пов’язати конкретні контракти з підтримкою кампанії авіаударів коаліції.

Washington Post узяла участь у співпраці щодо викриття авіаударів Саудівської Аравії в Ємені. Зображення: Знімок екрана, Washington Post.

Викриття неправомірної поведінки мексиканської армії

Проводячи численні інтерв’ю з солдатами, журналісти прагнули розібратися в тисячах зіткнень між мексиканською армією та цивільними особами й недержавними угрупуваннями. Такі зіткнення відбувалися протягом восьми років і часто спричиняли загибель цивільного населення. Використовуючи дані про ці інциденти, оприлюднені самою армією, де цивільних називали агресорами, численні журналісти співпрацювали над проєктом Cadena de Mando («ланцюг командування» іспанською) у Мексиці, який мав на меті глибше зрозуміти, як сталося, що на кожного вбитого солдата припадає 19 загиблих цивільних. Інтерв’ю, у яких часто йшлося про конкретні інциденти, поєднувалися з інформацією, отриманою із законів, повідомлень ЗМІ та армійських прес-релізів, що дозволяло пов’язати досвід окремих солдатів із ширшою системою командування.

Як елітний нігерійський підрозділ убив десятки протестувальників

Відео, на яких, як стверджувалося, показані вбивства протестувальників нігерійською армією в Абуджі, спонукали групу візуальних розслідувань New York Times визначити конкретні підрозділи, які за це відповідали. Журналісти порівняли версію подій, представлену армією, з тим, що можна було реконструювати завдяки відео з різних ракурсів, знайдених у соціальних мережах — до, під час і після того, як армія відкрила вогонь, з особливою увагою до тих частин відео, на яких було видно знаки розрізнення армійських підрозділів, які стріляли по протестувальниках. Поєднавши інформацію з відкритих джерел і традиційні журналістські методи, журналістам Times удалося ідентифікувати конкретний батальйон, який видно на відео, і встановити ланцюг командування від цього батальйону аж до президента.

Незліченні загиблі під час нарковійни Дутерте на Філіппінах

Зібравши протоколи поліції, матеріали ЗМІ та громадянського суспільства, журналісти створили вичерпну базу даних про вбивства, пов’язані з наркотиками, і здійснені Національною поліцією Філіппін за перші півтора року «нарковійни» в цій країні. Скориставшись інформацією про розташування конкретних відділків поліції та їхній ланцюг командування, команда з Atlantic підготувала репортаж про наслідки вбивств. Пізніше на підставі цих даних Група аналізу даних із прав людини провела статистичний аналіз. Він показав, що фактична кількість загиблих може більш ніж утричі перевищувати офіційні дані. Цей матеріал було процитовано в запиті прокурора Міжнародного кримінального суду щодо початку розслідування ситуації на Філіппінах.

Додаткові ресурси

Розслідування сексуального насильства в умовах конфлікту: Поради журналістам.

Ресурси для розслідування війни Росії проти України.

15 порад для розслідування воєнних злочинів.


Tony Wilson, director, Security Force MonitorТоні Вілсон — засновник і директор Security Force Monitor в Iнституті прав людини Колумбійської правничої школи. Він керував дослідженнями сил безпеки понад 20 країн і брав участь у розслідуваннях, опублікованих у Atlantic, New Humanitarian, New York Times і Washington Post.

 

Ron Haviv, VII FoundationРон Хавів — кінематографіст, номінований на премію «Еммі», нагороджений відзнаками фотожурналіст і співзасновник фотоагентства VII, яке займається документуванням конфліктів і боротьбою проти порушень прав людини в усьому світі. Він також –  співзасновник некомерційної організації VII Foundation, яка займається документальними проєктами й безкоштовно навчає візуальної журналістики.

Republish this article


Material from GIJN’s website is generally available for republication under a Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International license. Images usually are published under a different license, so we advise you to use alternatives or contact us regarding permission. Here are our full terms for republication. You must credit the author, link to the original story, and name GIJN as the first publisher. For any queries or to send us a courtesy republication note, write to hello@gijn.org.

Читати далі

конфіденційність, приватність, безпека журналіста

Поради та інструменти

Інструментарій GIJN: спробуйте нові безкоштовні інструменти для онлайн-розслідувань

Передові й безплатні онлайн-інструменти для перевірки фактів і зображеннь, захисту від шкідливого програмного забезпечення, та підготовки інформаційних довідок на задану тему, якими ділилися з учасниками конференції NICAR 2024 року.

Методологія Поради та інструменти Приклади розслідувань

Як Росія руйнувала Маріуполь: Дистанційне розслідування

На прикладі документування руйнувань і втрат у Маріуполі, команда Human Rights Watch поділилася власною методикою онлайн-розслідування зловживань і звірств, що можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини.

Поради та інструменти

Поради з гейміфікації вашого наступного розслідування

Поради редакціям та вдалі приклади використання гри для посилення впливу історії та емпатії аудиторії дає, зокрема, шведська журналістка Анна Тулін, авторка дослідження з гейміфікації журналістики в рамках наукового проекту Лондонської школи економіки.

Дослідження Журналістика даних Новини та аналітика Приклади розслідувань

Украдені скарби, депортовані діти й окупація АЕС: Найкращі журналістські розслідування 2023 року українською

Редакція GIJN зібрала деякі з видатних розслідувань, які попри всі перешкоди вдалося провести українським незалежним ЗМІ й журналістам 2024 року.