Вступ до розслідувальної журналістики: Стеж за грошима

«Слідування за грошима» — це комплекс методів, які дозволяють журналістам відстежувати грошові потоки по всьому світу, виявляти приховані активи та складні фінансові схеми, зокрема відмивання коштів і хабарництво. Це також украй важливо для виявлення тих, хто отримує вигоду від корупції та злочинної діяльності.

Журналісти-початківці часто вважають, що відстеження грошових потоків — настільки складно, що майже неможливо. Добра новина у тому, що це не так. Журналістам ніколи не було доступно стільки даних, як нині.

Навіщо відстежувати грошові потоки? Тому що це дозволяє з’ясувати, куди потрапляють «брудні» гроші та звідки вони беруться. Фінансові махінації — це не злочини без жертв. За них розплачуються звичайні люди, яким доводиться сплачувати вищі податки або страждати від обмеження доступу до послуг, бо гроші розтягли багатії.

Грошовий слід пов’язує корумпованих політиків із злочинцями та з широкомасштабними правопорушеннями, які виходять далеко за межі володіння прихованими активами, віллами в ексклюзивних місцях та розкішними яхтами. Він показує, хто насправді стоїть за сумнівними угодами, які мали служити суспільству, але натомість збагачують злочинців. І він може привести журналістів до витоків корупції, зокрема незаконної торгівлі зброєю та наркотрафіку. Якими є основні кроки для успішного відстеження грошових потоків?

Перш ніж розпочати роботу, вивчіть термінологію — такі слова, як агенти, реєстраційні агенти, посередники, посадові особи, бенефіціарні власники, кінцеві бенефіціарні власники (UBO — ultimate beneficial owners) або номінальні власники.

У багатьох ситуаціях довірені особи працюють у межах закону, але в деяких випадках — тих, які нас цікавлять — це можуть бути фізичні особи або компанії, які допомагають власникам активів приховати свою особу. Іноді люди, які виконують цю роль, навіть не знають, що вони є довіреними особами. Це може бути різновидом крадіжки особистих даних. Однак зараз у цьому бізнесі відбувається зрушення, і багато хто стає довіреними особами свідомо — за певну плату.

«Довіреність» — ще одне важливе поняття, з яким необхідно ознайомитись, перш ніж заглиблюватися в тему корупції. Це офіційне представництво компанії адвокатом чи юридичною фірмою. Вони можуть сприяти приховуванню коштів і майна.

Крок 1: Зберіть досьє на людину, щодо якої проводите розслідування

У «відстеженні грошей» головне — це імена. Що більше імен ви дізнаєтеся, то вищі ваші шанси знайти потрібну інформацію. Високопосадовці рідко реєструють компанії на своє ім’я. Представники організованої злочинності часто ховаються за спинами юристів. Корумповані керівники компаній часто наймають підставних осіб, щоб приховати сліди.

Почніть із вивчення якомога ширшого спектру джерел новин, але пам’ятайте, що не варто сприймати їхню інформацію як доведені факти. Обов’язково перевірте архіви ЗМІ в країні, де діє людина, яка вас цікавить, оскільки статті часто зникають з вебсайтів, губляться після закриття медіаорганізацій, а важлива інформація могла бути опублікована ще до епохи інтернету. Прочитайте все, що було написано про людину, яку ви розслідуєте. Записуйте кожне ім’я та будь-яку інформацію, з якою стикаєтеся — це можуть бути компанії, партнери, довірені особи, адвокати, члени сім’ї, друзі, вороги, навіть дати народження, няні та домашні адреси. Журналісти ніколи не повинні приймати на віру те, що вони читають в інших ЗМІ. Їм потрібно самостійно це перевіряти й доводити.

Створіть таблицю, в яку ви будете вносити всю нову інформацію, яку виявляєте. Використовуйте цю базу даних як відправну точку під час пошуку в онлайн- і офлайн-реєстрах і продовжуйте додавати нові імена, щойно натрапляєте на них. Існують пошукові системи, такі як DuckDuckGo, які зберігають менше слідів ваших пошукових запитів, ніж інші, наприклад, Google.

Крок 2: Шукайте в усіх доступних онлайн базах даних

Ми живемо у «золоте століття» відстеження грошових потоків через кордони. Ніколи раніше ми не мали доступу до такої кількості баз даних по всьому світу — не лише до реєстрів окремих країн, а й до агрегаторів даних і витоків інформації. Ми завжди прагнемо зібрати якнайбільше документів про конкретну людину чи компанію.

Важливу інформацію можуть надати публічні реєстри як онлайн, так і офлайн, зокрема реєстри компаній, реєстри прав власності на нерухомість, судові архіви, списки лобістів та інші реєстри. Першими серед місць, з яких варто починати пошук, завжди стоять місцеві реєстри компаній і корпоративних структур, потім — Opencorporates, Companies House, Open Ownership Register та інші. Місцеві земельні реєстри та реєстри нерухомості, а також адреси можуть багато нам розповісти. Крім того, ми завжди перевіряємо їх на Google Maps. Вони можуть показати, чи є інші компанії в тому ж місці, хто їхні сусіди, та багато іншого.

Онлайн-бази даних, зокрема Sayari, Lexis-Nexis, та  Orbis, можуть надати потрібну інформацію, хоча доступ до них коштує дорого. Іноді вони пропонують знижки засобам масової інформації. Деякі університети, бібліотеки або дослідні інститути мають доступ до цих баз даних і можуть дозволити журналістам користуватися ними.

Завжди розширюйте пошук компаній чи осіб за межі країн, де вони базуються. Деякі організації можуть мати «дочірні» або «материнські» компанії в інших країнах. Інформація про додаткові компанії може бути зазначена в місцевих реєстрах у розділах, присвячених акціонерам або бенефіціарним власникам. Іноді компанії зареєстровані під схожими чи однаковими назвами в інших місцях та в офшорних юрисдикціях.

Вивчення відповідних термінів у офшорному світі допоможе нам зрозуміти, де заховані гроші. Багато корумпованих суб’єктів використовують агентів, посередників, номінальних власників та юристів, щоб приховати своє багатство. Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів (ICIJ) склав список найпоширеніших термінів офшорного світу з короткими поясненнями (англійською).

Переміщення грошей до офшорних зон, які можуть надавати більш сприятливі умови, зокрема ухилення від сплати податків, пом’якшення регулювання чи захист активів, є одним із способів, за допомогою яких злочинці можуть захистити свої активи. Але є й інші способи, зокрема купівля творів мистецтва чи антикваріату за завищеними цінами для маскування походження незаконно отриманих коштів. Відкриття трастів, яке є законним як у Сполучених Штатах, так і в офшорних зонах, а також купівля нерухомості — мають ту саму мету.

Політики, олігархи та злочинці часто не фігурують у списках власників компаній, активів, розкішних автомобілів, яхт чи літаків, реєструючи їх на інші компанії або на фізичних осіб. Дослідження більш складних структур власності може виявитися складним завданням, проте такі журналістські розслідувальні організації, як ICIJ та OCCRP, надають журналістам додаткову підтримку. В обидві організації можна надіслати запит із проханням надати додаткову інформацію про конкретну особу чи компанію. Обидві організації мають у своєму розпорядженні корисні онлайн-бази даних для журналістів. Наприклад, база даних Offshore Leaks містить інформацію про приблизно 810 000 офшорних компаній, фондів і трастів з розслідувань «Архів Пандори», «Документи райських островів», Bahamas Leaks, «Панамський архів» і Offshore Leaks, а Aleph — це платформа даних, що поєднує великий архів актуальних та історичних баз даних, документів, витоків та розслідувань..

Навіть майже через десять років після розслідування «Панамських документів» на основі цієї бази даних, як і раніше, публікують нові матеріали. Продовжуйте шукати інформацію в цій та подібних базах даних, оскільки ще не всі історії побачили світ.

Будь-який охочий може переглядати Aleph, анонімно або створивши обліковий запис. Якщо ви професійний журналіст, ви можете подати заявку на отримання статусу «Друга OCCRP», щоб отримати ширший доступ до даних і матеріалів Aleph.

Важливо не забувати про запити на отримання інформації відповідно до Закону про свободу інформації (FOI), чинного в більш ніж 100 країнах. Використовуючи цей механізм, журналісти можуть знайти важливі відомості про урядові бюджетні витрати, фінансові звіти компаній, держзакупівлі та багато іншого.

Сьогодні соціальні мережі також надають важливу інформацію про фінансові махінації, особливо коли йдеться про подружжя, родичів та друзів, які можуть бути бенефіціарними власниками бізнесу, тим самим приховуючи особи політиків і злочинців.

Навіть в епоху онлайн-технологій людські джерела та офлайн-бази даних, як і раніше, важливі для отримання додаткових даних. Офлайн-бази даних, такі як архіви, земельні кадастрові записи та бібліотеки, дуже корисні. У багатьох країнах пошук інформації особисто, навіть за наявності онлайн-версії, зазвичай має велике значення.

Зрештою, не забудьте пошукати публічну інформацію в інших країнах, окрім тієї, де проживає або працює підозрюваний. Використовуйте каталог баз даних OCCRP — глобальний список реєстрів із понад 180 країн світу.

Крок 3: Аналіз інформації та даних

Після збору фактів і даних необхідно проаналізувати та систематизувати отриману інформацію, щоб створити зрозумілу й доступну для читача розслідувальну історію. Репортери не займаються «розшифровкою» величезних масивів даних поодинці — відстежувати фінансові потоки їм часто допомагають дата-журналісти, розробники та технічні фахівці.

Одним із важливих аспектів, на якому слід зосередитись, є фінансова звітність компанії. Хоча на перший погляд вона може здатися заплутаною, правильні питання можуть привести до цікавих відкриттів. Наприклад, якими активами володіє ця компанія і звідки у неї гроші? Чи має вона величезні заборгованості перед постачальниками і, якщо так, то перед ким саме? Якось ми виявили, що британська компанія виплатила винагороду за успішне завершення угоди компанії, яку пізніше пов’язали із зятем президента іншої країни.

Зверніть увагу на компанії із високою дебіторською заборгованістю. Це означає, що компанія продала багато товарів чи послуг, але не одержала за них оплату. Це може бути наслідком неефективного управління фінансами, але також може означати, що гроші зберігаються в іншому місці, навіть за межами країни.

Гроші можуть переказувати на підставні компанії — юридичних осіб, які не ведуть реальної господарської діяльності і не мають значних активів. Потім компанія, якій ці гроші належали, може отримати їх назад у вигляді позички від пов’язаної з нею підставної компанії, ухилившись від сплати податків, і ніколи так і не повернувши їх.

Крок 4: Завжди співпрацюйте із місцевими журналістами

Гроші не знають кордонів, і фінансові операції здійснюються по всьому світу. Журналістам слід співпрацювати з колегами з інших країн — місцевими репортерами, які найчастіше добре знаються на ситуації у своїх країнах і знають, де можна знайти додаткову інформацію, а також можуть надати матеріалам важливий місцевий колорит.

Якщо у вас немає знайомих у певних країнах, ви можете знайти професійних журналістів та ЗМІ у списку партнерів OCCRP , GIJN та ICIJ .

Ви заощадите час, працюючи з місцевими журналістами, яким може знадобитися лише кілька хвилин, щоб знайти базу даних із потрібною вам інформацією. Люди раді допомогти. Просто зверніться до них.

Крок 5: Додаткові бази даних

Судові матеріали також можуть стати чудовим джерелом інформації для розслідувань за принципом «стеж за грошима». Адже комерційні суперечки не вирішуються самі по собі. Вам слід шукати інформацію не лише в своїй країні, а й у таких відомих юрисдикціях, як США та Великобританія. Pacer — це онлайн-база даних, що містить відкриті матеріали судових справ, зокрема письмові свідчення під присягою, докази та інші документи, надані в суді. Судові записи у Великій Британії є більш обмеженими. Bailli (Британський та Ірландський інститут правової інформації) має зручну для пошуку базу даних судових рішень Великої Британії.

Якщо ви готуєте репортаж про санкції або хочете відстежити походження товарів, вам знадобляться торговельні дані. Щоб знайти відповіді на запитання щодо імпорту та експорту, зверніться, наприклад, до ImportGenius та бази даних UN Comtrade database. Пошук підсанкційної компанії чи особи — це окрема історія. Тому ми рекомендуємо перевірити такі бази даних: OFAC та  Open Sanctions.

Offshore Alerts, ще один важливий ресурс, пропонує велику базу даних офшорних та оншорних судів. Вони «виявляють «червоні прапорці» у сфері великих міжнародних фінансів, відстежуючи діяльність офшорних та оншорних судів, дії регулюючих органів, пропонуючи матеріали та інші джерела — і надсилають вам зведені дані електронною поштою».

Крок 6: Нестандартне мислення

У процесі розслідування «Архіву Пандори» — масштабного спільного журналістського проєкту, який дозволив по-новому поглянути на незаконну фінансову систему, з якої багатії отримують прибутки, — журналістам довелося застосувати творчий підхід.

Розслідування Pandora Papers виявило понад 1 600 творів мистецтва, таємно проданих через податкові гавані. Мистецтво часто використовують для приховування грошей та їхнього вливання в офіційні потоки. ICIJ, Finance Uncovered та Washington Post опублікували розслідування, присвячене азіатським колекціям музеїв, зокрема древнім камбоджійським артефактам, які пройшли через руки відомого колекціонера творів мистецтва. Використовуючи відкриті джерела, зокрема книги, сайти музеїв, каталоги галерей, блоги про мистецтво, а також за допомогою експертів, репортери виявили десятки творів кхмерського мистецтва, які належали колекціонеру або були ним продані. Журналісти зіставляли розміри та інші деталі, щоби підтвердити справжність цих предметів мистецтва.

Вміння відстежувати грошові потоки — це потужна навичка, а репортажі, що публікують на його основі, мають значний вплив. Іноді результатом стає ухвалення нового законодавства щодо запобігання відмиванню коштів. Іноді політики втрачають свої посади через розслідувальні історії, що викривають їхнє приховане багатство. Але найважливішим результатом цих матеріалів є служіння громадським інтересам шляхом висвітлення тих сфер, на які раніше ніхто не звертав уваги.

Міранда Патручич приєдналася до OCCRP у 2006 році, а у 2023 році обійняла посаду головного редактора. Вона курує діяльність глобальної редакції OCCRP, в яку входять понад 50 редакторів на шести континентах, а також підготовку розслідувань та контенту OCCRP. Патручич була однією з перших співробітниць OCCRP, розпочавши свою кар’єру в Сараєво як перша фактчекерка організації, а потім ставши дослідницею, репортеркою, тренеркою і редакторкою. Вона керувала роботою на Балканах і стала відомою завдяки своїм репортажам про авторитарний режим в Азербайджані після того, як її подругу, журналістку-розслідувачку Хадіджу Ісмаїлову, засудили до тюремного ув’язнення в 2015 році.

Олена Косич — менеджерка з навчання ICIJ, координаторка партнерських програм у Східній Європі та дата-журналістка. Останні п’ять років вона працювала над глобальними проєктами ICIJ, зокрема Pandora Papers, Cyprus Confidential, FincenFiles, Deforestation Inc та іншими. Олена навчала понад 2000 журналістів-розслідувачів у всьому світі. За час роботи в ICIJ вона здобула кілька премій за журналістські розслідування, у тому числі особливу відзнаку Global Shining Light Award, премію ЄС у галузі розслідувальної журналістики у Західних Балканах та Туреччині, а також кілька інших нагород; премію Тома Реннера, стала фіналісткою Пулітцерівської премії та була номінована на Нобелівську премію миру.