10 типових помилок у журналістиці даних

Сучасна журналістика даних завойовує увагу аудиторії, а часом стає основою для зміни державної політики, показуючи переконливі та зрозумілі докази наслідків зміни клімату, поганого держрегулювання, расової чи гендерної дискримінації. Проте деякі сфери досі залишаються мало дослідженими нею.

Традиційні журналістські розслідування часто оминають деякі «сліпі зони» — наприклад, мало хто зі «сторожових псів» має можливість простежити телефонні дзвінки роботів, які поширюють фейки, і підтвердити, що за ними стоять шахраї. Також мало хто має бажання досліджувати питання порушення прав у релігійних організаціях. У дата-журналістиці теж багато «сліпих зон»: у тому, що вона висвітлює, як оцінює дані, як розповідає історії.

Цього року у кулуарах щорічної конференції NICAR репортер GIJN Рован Філп розпитав спікерів та учасників про прогалини в журналістиці даних, теми, що часто залишаються в тіні, і навички, яких бракує редакціям. Ми задали аналогічні запитання надійним джерелам із країн Глобального Півдня.

Відсутність зв’язку між аналізом даних і сторітелінгом

«Ми мало працюємо над сторітелінгом. Часто дані сприймаються нами як самоціль, а не як відправна точка для сильної журналістської роботи, — говорить Сара Коен, завідувачка кафедри журналістики в Школі журналістики Волтера Кронкайта. — Я — член журі [премії в галузі журналістики даних], і можу сказати, що ми відсіюємо 90% заявок, у яких видно чудову роботу з даними, але не видно чудової журналістики. Нам потрібні обидва аспекти, адже якщо ми забуваємо власне про журналістику, то який у всьому цьому сенс?»

Мері-Джо Вебстер, редакторка даних у Minneapolis Star Tribune, погодилася: «Дані — це хребет матеріалу, але надто часто вони замінюють собою і все його тіло. Взагалі, я думаю, що варто ввести в обіг термін «дата-історії». Молодим журналістам потрібно пам’ятати, що матеріали — це історії, а дані — джерело, яке робить ці історії авторитетними». Вона додала: «Іноді ми витрачали три місяці на один абзац — адже шукали найбільш вражаючі дані й олюднювали їх».

«Дата-журналісти схильні думати, що їхні дослідження цікаві самі по собі, але це не так. Людям цікаві люди! …Справжня сліпа пляма, яку я бачу в багатьох дата-журналістів, — це оповідна, наративна частина загалом», — погодилася Коен.

Неправильне розміщення гіперпосилань для слабкозорої аудиторії

На сторінках дата-матеріалів читачам часто пропонують клікнути на посилання на кшталт «натисніть тут», щоб перейти на оригінальні джерела даних, або наводять посилання «читати інші матеріали» за темою, а то й просто — гіперпосилання URL. При цьому автори мимоволі забувають, що сліпі або слабкозорі читачі, а також усі інші, хто використовує програми для читання з екрана, не зможуть розібратися в гіперпосиланнях, розміщених у тексті таким чином.

«Потрібно використовувати повну описову фразу, а не просто писати «натисніть тут», бо для пристрою читання з екрана це просто буде елементом списку», — пояснює Хеліна Селемон, журналістка-розслідувачка New York Amsterdam News. — Розміщуйте посилання на словах, які дійсно описують те, на що вони посилаються». ЗМІ також не пропонують новини у спрощеній подачі для людей із психічними порушеннями».

Не ставте гіперпосилання на фразах на кшталт «натисніть тут», оскільки це може ускладнити аналіз даних для людей з обмеженими можливостями, і для тих, хто використовує програми для читання з екрану. Зображення: Скріншот, IT-блог Каліфорнійського університету

Брак перевірки значень в офіційних даних

«Один з аспектів, який турбує мене найбільше, — це коли дані приводять нас до хибних висновків, — каже тренерка з журналістики даних з Аргентини Сандра Кручіанеллі, членкиня ICIJ і засновниця Sololocal.Info. — Дані можуть бути неповними, застарілими або навіть неправильно завантаженими в базу даних».

Кручіанеллі розповіла про реальний приклад написання статті про фінансування виборчої кампанії, коли в офіційній базі даних було зазначено, що один донор зробив внесок у мільйон доларів на потреби політичної партії.

«Сума була такою великою, що ми не повірили, — згадує вона. — Ми знайшли донора, щоб запитати, чи дійсно він зробив таку пожертву. Виявилося, що він пожертвував лише 100 000 доларів. Коли ми проконсультувалися з людиною, відповідальною за базу даних, нам сказали: «Це була помилка при введенні даних». Уявіть собі, якби ми зробили заголовок про мільйон!»

Оскільки перевірити кожен рядок даних нереально, вона рекомендує журналістам дивитися на граничні значення. «Коли ми аналізуємо дані, самі цифри теж можуть брехати, — зазначила вона. — Ось чому дуже важливо все верифікувати. Що найбільше зросло з плином часу або що найбільше зменшилося?»

(Цю тезу вже наводили у статті GIJN «Обхід кулуарів» за мотивами конференції NICAR у 2023 році, у якій також наголошували на поширеній загрозі помилок через порожні рядки в електронних таблицях. Див.статтю GIJN «10 простих помилок у даних, які можуть зіпсувати розслідування»).

Ігнорування тривожних сигналів у даних через брак репортерів

Скільки новинних видань сьогодні можуть собі дозволити окремого репортера, наприклад, з питань трудового права, місцевої політики або початкової освіти? У минулому такі вузькопрофільні колеги часто знаходили важливі, але складні історії й «червоні прапорці» у даних, які вони отримували від своїх нішевих галузевих джерел. Вони передавали ці дані редакторам розслідувань або дата-проєктів, які часто потім залучали такого профільного репортера для участі в командній роботі.

Майк Рейлі, засновник JournalistsToolbox.AI, каже, що глобальне скорочення штату новинних редакцій призвело до відмови від багатьох дата-розслідувань через відсутність профільних репортерів, які можуть надати ключовий контекст щодо складних тем.

«Нам потрібно творчо підійти до заповнення цієї прогалини — співпраця, безумовно, допоможе», — сказав Рейлі. Він додав, що редакторам даних слід активніше думати про те, які дані вони можуть залишати поза увагою у своїх «непрофільних» галузях, як-от авіація, утилізація відходів або догляд за літніми людьми.

Зміна клімату: застрягання на протоптаній стежці

«Не дивлячись на те, що ЗМІ широко висвітлюють найочевидніші наслідки зміни клімату, наприклад, аномальну спеку, повені та посухи, необхідно поглиблювати аналіз», — вважає Гассель Фаллас, редакторка аналізу даних у La Data Cuenta, латиноамериканському незалежному медіа, яке спеціалізується на журналістиці даних, пов’язаній зі зміною клімату та гендерними питаннями. — Виданням необхідно заглиблюватися в аналіз заходів щодо адаптації до зміни клімату: довгострокові стратегії з пом’якшення наслідків та адаптації».

Фаллас додала: «Розглядаючи тільки найпомітніші наслідки зміни клімату, ми ризикуємо випустити з уваги всю складність проблеми та її різні аспекти. Наприклад, адаптація до зміни клімату виходить за рамки екологічних питань і охоплює соціально-економічні, політичні та культурні аспекти».

Команда La Data Cuenta використовувала дані для вивчення глибших наслідків зміни клімату. Зокрема, ця діаграма відображає потенційні міграції в багатьох країнах через ризики, пов’язані з наслідками зміни клімату та стихійними лихами. Зображення: Скріншот, La Data Cuenta

Брак уваги до історій про торгівлю людьми

Останніми роками широкий суспільний резонанс викликали кілька гучних розслідувань, у яких йшлося про жорсткі умови праці мігрантів, які працюють на військових базах США за кордоном і в глобальних мережах швидкого харчування на Близькому Сході. Торгівля робочою силою часто пов’язана з експлуатацією, важкими умовами праці, обмеженнями пересування й навіть конфіскацією паспортів працівників тими фірмами-підрядниками, які співпрацюють з міжнародними роботодавцями за кордоном.

Енді Лерен — колишній редактор відділу розслідувань NBC News, який працював над кількома подібними історіями, вважає, що ці розслідування — лише верхівка глобального айсберга експлуатації працівників, і хтось ще має знайти та проаналізувати важливі дані на цю тему.

«Зовсім нещодавно ми розповідали про склади західних компаній на Близькому Сході, де працювали жертви торгівлі людьми, і я не сумніваюся, що така картина трапляється дуже часто», — каже Лерен, який зараз працює директором програми журналістських розслідувань у Школі журналістики Крейга Ньюмарка при Міському університеті Нью-Йорка. — У різних частинах світу великі корпорації стикаються з величезним попитом на дешеву робочу силу. Фірми, які постачають працівників, замотивовані скорочувати витрати, що призводить до жорстокого поводження з робітниками-мігрантами з таких країн, як Пакистан, Шрі-Ланка, Непал і Філіппіни. Такі історії вимагають часу й командної роботи, але вони є!»

Недостатня увага до даних під час розслідування споживчих афер

Одна з потенційно багатих на дані тем, якій журналісти приділяють мало уваги, пов’язана з крадіжкою особистих даних та онлайн-шахрайством. Крім власне кількості СМС, електронних листів і дзвінків, спрямованих на те, щоб обманом змусити людей розкрити свої особисті або фінансові дані, важливим приводом розслідувати ці теми, за словами експертів, буде громадський резонанс, адже чимало жертв соромляться повідомляти або зізнаватися, що потрапили на гачок шахраїв.

«Існує ціла низка шахрайств, пов’язаних із крадіжкою особистих даних, фішингом, примусом людей до передавання паспортних даних і кодів безпеки, які проводять у межах організованих кампаній, — каже Джеремі Каплан, директор із навчальної частини у Школі журналістики Крейга Ньюмарка. — Ми не бачимо достатнього висвітлення цієї теми. Як працюють ці шахраї? Що сприяє їхній появі? Які банди за ними стоять? Що говорять нам дані про тенденції загроз?»

Він додав: «Якщо я надішлю вам електронного листа зі словами: «Ваша дитина-підліток поклала гроші на неправильний рахунок у нашому банку — дата її народження X, і ми хочемо переспрямувати їх на правильний рахунок», — повестися на таке може багато хто».

Ігнорування «позитивних» дата-історій

Важко уявити собі традиційні розслідування, що ведуть до позитивних висновків. Але якраз журналістика даних може легко розкрити невідомі або непередбачувані позитивні результати державної політики — а це допоможе й зміцнити довіру аудиторії, і вплинути на противників такої політики.

Новинні видання нечасто пишуть про значні поліпшення важливих показників, як, наприклад, нещодавнє значне скорочення крайньої бідності у світі та дитячої смертності, що за останні три десятиліття знизилася на 59%, або обнадійливе збільшення, скажімо, представництва жінок у парламентах багатьох країн Африки.

Каплан вважає, що редакціям варто подумати, чи не забагато в них негативу, і попереджає: аудиторія помічає, коли баланс між негативними та бодай скільки-небудь позитивними даними «йде шкереберть».

За його словами, хороші уроки роботи з даними можна почерпнути з книжки «Фактологія: 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо» шведського експерта в галузі громадської охорони здоров’я Ганса Рослінга, який закликав журналістів «переконатися, що все може бути водночас і погано, і добре».

«Рослінг провів кілька чудових експериментів із даними, які показали позитивні тенденції з плином часу — наприклад, різке скорочення кількості людей, що живуть на один долар на день», — згадує Каплан. — Ми схильні думати, що справи йдуть набагато гірше, ніж показують дані, і ЗМІ відіграють у цьому не останню роль. Це одна з головних причин, через яку люди не хочуть читати новини, — хоча критичні матеріали теж безумовно важливі — аудиторія часто вважає, що там занадто багато негативу».

Висвітлюючи невідповідну шкоду або дискримінацію з боку будь-якої організації в рамках великого проєкту, репортери часто знаходять і позитивні моменти — якесь місто або сектор, де запобігли шкоді або досягли переваг. За словами Каплана, про таке варто написати в наступних матеріалах — особливо якщо причини позитивних змін не були передбачені політиками.

Невміння створювати різнопрофільні команди та партнерства

«Суттєвий недолік — відсутність у багатьох редакціях бачення того, як створювати міждисциплінарні команди для журналістики даних, — каже Фаллас із La Data Cuenta. — У багатьох ЗМІ є «відділ дата-журналістики», який, по суті, є однією людиною, що має робити все: збирати дані, аналізувати їх, візуалізувати, повідомляти про них, писати статті та навіть робити вірусні ролики для TikTok. Так не працює. Проєкти з журналістики даних мають бути комплексними, у них від самого початку мають брати участь репортери, аналітики даних, візуалізатори даних, експерти з соціальних мереж і редактори».

За словами Фаллас, це стосується і зовнішнього співробітництва — зокрема налагоджених партнерських відносин з організаціями громадянського суспільства, науковими колами та експертами, а також медіапартнерства в рамках регіональних проєктів із виданнями, які володіють відмінними від ваших навичками та іншою аудиторією.

«Замість того, щоб завжди обирати схожих партнерів для розслідувань, важливо визначати й відбирати їх за тими сильними сторонами, які потрібні в конкретному проєкті: аналіз даних, візуалізація, сторітелінг, створення подкастів, графічний дизайн», — каже вона.

Відсутність передових навичок аналізу даних і застосування ШІ

«Робота з електронними таблицями, як Excel, так і Google Sheets — основоположна навичка для журналістики даних, — зазначила Фаллас. — Однак багато репортерів обмежуються лише основами цих інструментів: додавання, віднімання, визначення того, який показник зріс або впав. Аналіз може йти набагато далі цих елементарних функцій. Дуже важливо, щоб дедалі більше журналістів вивчали мови програмування, наприклад R і Python. Розуміння того, як застосовувати алгоритми машинного навчання або статистичні методи, наприклад, лінійної регресії або кластерного аналізу, допоможе потім проводити і складніший аналіз даних. Ці інструменти дадуть змогу краще розкривати закономірності та знаходити відповіді, що становлять більший суспільний інтерес».

За словами Фаллас, журналістам необхідно вивчати інструменти генеративного ШІ, щоб «критично, але хитро» застосовувати їх як помічників для розв’язання деяких основних і трудомістких завдань, пов’язаних із даними, які в іншому разі можуть застопорити розслідування.

«Наприклад, кілька тижнів тому в Пуерто-Ріко я провела семінар для колег, де ми обговорювали як переваги, так і обмеження використання ChatGPT для вирішення проблем у журналістиці даних, — згадує вона. — Ми обговорили чіткі способи створення «підказок». Ми підкреслили, що потрібно думати, а не просто «копіпастити». Генеративний ШІ може послужити цінним інструментом для вивчення мов програмування, які дають змогу заглибитися в суть».

Рован Філп — штатний автор GIJN. Раніше був головним репортером південноафриканської газети Sunday Times, де як іноземний кореспондент висвітлював новини, політику, корупцію і конфлікти в понад двох десятках країн.