Відстеження літаків: Оновлений посібник GIJN

У 2019 році GIJN вперше опублікували глобальний посібник із плейнспоттінгу та відстеження польотів у всьому світі. Після вторгнення Росії в Україну у 2022 році почалася масштабна міграція російських олігархів та їхніх активів, а також спроби Ілона Маска блокувати Twitter-ботів, які відстежували літаки в режимі реального часу. Тому ми оновили цей довідник з урахуванням останніх подій. GIJN вдячні журналістові-фрілансеру та директорові проєкту Dictator Alert Еммануелю Фройденталю за експертний внесок в оновлення цього посібника.

Відстеження літаків є безцінним інструментом для проведення розслідувань.

Журналісти-розслідувачі використовують інформацію про літаки, щоб викривати корупцію, слідкувати за перебігом війн, стежити за високопосадовцями та оцінювати обсяги викидів парникових газів.

Усі літаки мають унікальні ідентифікаційні номери, за якими можна відстежувати їхнє пересування та визначити їхніх власників. Принаймні, іноді.

Інформацію про рейси можна отримати від комерційних та некомерційних організацій, які збирають дані про польоти та пропонують доступ до великих масивів таких даних. Це дає змогу стежити за окремими літаками, спостерігати за конкретними місцями, виявляти закономірності тощо.

Захопливий процес стеження за літаками приваблює багатьох аматорів… ця віддана спільнота може бути цінним ресурсом для журналістів-розслідувачів.

Плейнспоттінг можливий завдяки системам визначення місцезнаходження, які відстежують польоти. Однією з основних технологій є система ADS-B (Automatic Dependent Surveillance-Broadcast), що означає «Автоматичне залежне спостереження – радіомовне». Сигнали ADS-B є загальнодоступними, любителі можуть відстежувати їх за допомогою недорогих станцій стеження (вартістю 10-200 доларів США).

Маршрути польотів публікують на багатьох сайтах. Завдяки цьому виконувати базове стеження досить просто. Однак набагато змістовнішу інформацію можна отримати завдяки комп’ютерному аналізу необроблених даних для виявлення закономірностей та створення сповіщень.

Існує чимало факторів, які можуть завадити відстеженню літаків. Пілот може вимкнути сигнал стеження. В окремих регіонах національне законодавство дозволяє деяким літакам не повідомляти свої координати. Особливо важко відстежувати військові літаки (важно, але можливо). У Сполучених Штатах закон спрощує можливість здійснювати анонімні перельоти на приватних літаках. Також у багатьох частинах світу система ADS-B має обмежене покриття через малу кількість приймальних станцій.

Захопливий процес стеження за літаками приваблює багатьох аматорів (відомих як «плейнспоттери» та «авіаційні гіки»). Ця віддана спільнота може бути цінним ресурсом для журналістів-розслідувачів. Деякі плейнспоттери проводять чимало часу поблизу аеропортів, щоб зробити фото та відео незвичайних літаків. Існує навіть сайт під назвою Airport Spotting, який містить інформацію про те, де краще стояти біля аеропортів по всьому світу.

Інші споттери покладаються на свої комп’ютери. Зараз популярно слідкувати за пересуваннями зірок, бізнесменів та політичних діячів. Деякі споттери пильно стежать за польотами в зонах бойових дій.

Один плейнспоттер потрапив у заголовки через те, що дратував мільярдера Ілона Маска.

Джек Свіні (Jack Sweeney), студент-другокурсник Університету Центральної Флориди, створив Twitter-бота, щоб оприлюднювати інформацію про координати приватного літака Ілона Маска (N628TS). Коли Маск став новим власником Twitter, він першою справою заблокував стрічку Свіні та компанії, яка надавала йому дані, а також стрічки інших споттерів.

Свіні перейшов на Reddit (r/ElonJetTracker), а потім знову з’явився у Twitter у новій подобі (@elonjetnextday). Тепер, щоб задовольняти нову вимогу Twitter, що забороняє публікувати інформацію про місцезнаходження у реальному часі, його стрічка у Twitter має затримку у 24 години.

На початку лютого Twitter створив ще одну перешкоду, оголосивши, що стягуватиме плату за інтерфейс прикладного програмування (API). Багато плейнспоттерів публікують інформацію не заради прибутку, а задля розваги, тому у відповідь на це оголошення спрогнозували, що витрати на новини призведуть до зменшення їхньої активності.

Джерела польотної інформації. Зображення: Pixabay

Основні джерела польотної інформації

Польотна інформація в реальному часі є широко доступною та переважно безкоштовною.

Сайти відстеження відрізняються за своїми можливостями. Наприклад, отримання архівних даних часто вимагає підписки та/або плати. Однак вартість базової інформації може бути доволі низькою (5-10 доларів США на місяць) порівняно з ціннішими даними.

Ці сайти працюють здебільшого завдяки ентузіастам, які встановлюють антени по всьому світу. Ті, хто передає таким сайтам інформацією зі своїх антен, отримують безкоштовний доступ до найдорожчих підписок.

Примітка про безкоштовні послуги: деякі сайти для стеження полегшують життя журналістам і пропонують їм безкоштовні поради. Не полінуйтеся запитати. Крім того, у деяких сайтів є пов’язані чати та навчальні блоги, що також може бути корисним.

Нижче наведено основні сайти для стеження за літаками:

ADS-B Exchange — цей сайт надає інформацію про більшу кількість рейсів, ніж будь-які інші сайти відстеження, та не відфільтровує інформацію про американські літаки, які, згідно із законодавством США, попросили про анонімність. (Дивіться докладніше нижче.) Історію польотів будь-якого літака можна переглянути безкоштовно. Подивіться на карту зі стеження, потім клікніть на будь-який літак або скористайтеся пошуком. На панелі зліва знайдіть функцію «історія». Запити на необроблені дані зазвичай платні. Дізнатися, як краще працювати з картою, можна тут. У січні 2023 року сайт ADS-B Exchange було продано компанії JetNet, що викликало занепокоєння у деяких користувачів, однак JetNet пообіцяли забезпечити спадковість сервісу.

Три сайти дуже охоче співпрацюють з журналістами.

Icarus Flights — цей інструмент відстеження польотів створила неприбуткова організація Center for Advanced Defense Studies (C4ADS). Він використовує дані ADS-B Exchange і додає спеціальні функції. Серед іншого, користувачі можуть спостерігати за конкретними територіями, відстежувати рейси літаків, що перебувають під міжнародними санкціями, та запитувати дані про власників літаків. Сайт Icarus Flights є загальнодоступним, але щоб отримати безкоштовний доступ до його послуг, зацікавлені розслідувачі мають зв’язатися із сервісом C4ADS.

The OpenSky Network — це неприбуткова асоціація зі Швейцарії, яка стверджує, що вона має найбільший серед аналогів масив даних спостереження за повітряним рухом. Як сказав GIJN один із її волонтерів, «ми зберігаємо кожне повідомлення, коли-небудь отримане нами з літака». Пошук за хвостовим номером у базі Aircraft Database видасть реєстраційні дані про літак, історію останніх польотів та чи перебуває він зараз у повітрі. Пошук через функцію Explorer показує літаки у повітрі. Також є доступ до 30-денної історії всіх відстежуваних літаків. Ще одна функція — список усіх екстрених сповіщень.

Сервіс OpenSky орієнтований на науковців та неприбуткові організації, які займаються дослідженнями, але також допомагає журналістам із чітко сформульованими запитами та співпрацює зі ЗМІ для унаочнення «та інших корисних речей через додаткову відкритість».

Після того, як компанія JetNet придбала сервіс ADS-B Exchange, з’явилися два нові сайти, які обіцяють постачати інформацію без обмежень, але обидва зі значно меншою кількістю постачальників даних та, відповідно, меншим покриттям, принаймні на початок лютого 2023 року.

Ось ці сайти:

Theairtraffic.com — сайт, створений Джеком Свіні та «членами Discord-сервера Ground Control» із обіцянкою, що він «завжди буде відкритим та необмеженим».

Adsb.fi — «Система відстеження польотів, створена спільнотою з понад 500 активних постачальників даних по всьому світу», яка обіцяє «відкритий та необмежений доступ до даних про повітряний рух у всьому світі».

Інші джерела відстеження

Чимало служб відстеження надають карти відстеження в реальному часі, безкоштовно показують останні рейси літака та багато іншого.

Однак, якщо власник літака просить видалити інформацію про нього, ці служби задовольняють такі запити. Тим не менш, їхнє покриття у деяких частинах світу (наприклад, в Африці та Південній Америці) набагато краще, ніж в ADS-B Exchange.

Деякі опції, як-от сповіщення про зліт літака та доступ до архівних польотних даних, є платними.

FlightAware  Flightradar24 PlaneFinder   AirNav Radar Box

Інші служби відстеження: Airfleets, AVDelphi, Flight Stats, Flight Board, FlightView, Freedar, Plane Mapper, Planeplotter та https://skyscanworld.com.

Існують також сайти, які обслуговують комерційних авіамандрівників.

Крім того, є кілька корисних спеціалізованих сайтів. До них належать:

Dictator Alert — проєкт відстежує літаки авторитарних режимів у всьому світі та має кілька ботів у Twitter, які сповіщають, коли ці літаки приземляються у Парижі, Лондоні, Женеві чи Євроаеропорту Базель-Мюлуз-Фрайбург. Bellingcat — база даних з відкритим вихідним кодом для відстеження «вартих уваги рейсів до та з аеропортів Казахстану, щоб краще зрозуміти нещодавні динамічні події в країні». Advisory Circular Bots розміщують інформацію, коли помічають літаки, що літають колами над містами по всьому світу, зокрема у Лос-Анджелесі, Балтіморі, Портленді, Міннеаполісі і Лондоні.

Плейнспоттери, які повідомляють про свої знахідки, також є у соціальних мережах. Перегляньте такі хештеги у Twitter: #aviation, #avgeek, #planespotting, #flight та #MilAvGeek.

Серед провідних користувачів Twitter це: Evergreen Intel @vcdgf555, Gerjon @Gerjon, Aircraft Spots @AircraftSpots, SkyScanWorld @scan_sky та Avi Scharf @avischarf.

Також дивіться Discord-канал Bellingcat про кораблі та літаки.

Основи відстеження 

Усі літаки мають (тобто, повинні мати) фізичне маркування або «хвостові номери», розташовані у задній частини літака.

Сайти із відстеження містять інформацію з ідентифікації літака.

Перший ідентифікатор відомий як «шістнадцятковий код (hex code)» (хоча іноді його називають режимом S або ICAO). Це серія з шести або семи літер та цифр, яка відображає 24-бітні адреси, призначені Міжнародною організацією цивільної авіації (ICAO) різним державам так, щоб за кодом можна було дізнатися країну реєстрації літака. Зазвичай шістнадцяткове число не змінюється, якщо літак не було продано. В принципі, це унікальний ідентифікатор літака і саме та інформація, яку отримують антени стеження.

Другий ідентифікатор – це фізичне маркування або «хвостові номери», які мають або повинні мати всі літаки. Вони розташовані у задній частині літака, для кращої видимості номери мають бути не менше 31 сантиметра (12 дюймів) заввишки. Ці номери є короткими буквено-цифровими серіями, які починаються з літер, що вказують на країну, де зареєстровано літак (N для США, D для Німеччини тощо). У Вікіпедії є зручний список відповідних префіксів країн реєстрації літаків. Після префіксу йде кілька індивідуальних для літака цифр та/або літер. (Військові літаки використовують інші системи ідентифікації.)

Також треба звертати увагу на «позивні». Позивний більш-менш залежить від того, що вирішив ввести пілот для конкретного рейсу. На комерційних рейсах це буде номер рейсу – наприклад «DAL307» для рейсу Delta Airlines 307 із Гонолулу до Міннеаполіса.

Шістнадцяткові коди та реєстраційні номери – це ключ до пошуку інформації про власника літака. У Франції для приватних літаків як позивний часто використовують реєстраційний номер літака. Позивні літаків високопоставлених держслужбовців іноді змінюють, наприклад CMR001 для президента Камеруну або COTAM001 для президента Франції.

Реактивний літак Citation із бортовим номером «RA» (російська реєстрація) на Міжнародному авіасалоні МАКС 2019. Зображення: Shutterstock

Труднощі з ідентифікацією власників

Ідентифікувати власників літаків можливо, але іноді важко.

Більшість країн не оприлюднюють вітчизняні «реєстри» власників. Багато літаків зареєстровано в таких країнах, як Аруба, що гарантують анонімність (докладніше про це див. нижче). Реєстрацію не обов’язково робити за місцем проживання власника літака.

Близько 60 країн оприлюднюють певну інформацію про власників. Іноді вони зручні для користувачів – з можливістю пошуку та завантаження. Великобританія та США, наприклад, надають розширену інформацію про власників літаків та навіть про будь-які фізичні зміни, що відбулися з суднами.

Але навіть коли інформація доступна, вона мінімальна: лише тип літака та ім’я власника. Деякі реєстри оновлюють щодня, решту – лише раз на місяць або навіть на рік.

Інформація про власника також може бути прихована. У багатьох випадках вказаний власник може бути офшорною компанією або керуючою компанією, тому щоб з’ясувати, хто насправді володіє літаком, потрібні додаткові дослідження. Уряд Сполучених Штатів дозволяє іноземним власникам передавати право власності довіреній особі у США.

Деякі сайти з відстеження містять інформацію про власника, хоча джерела зазвичай не вказують, а доступ може бути платним.

Варто пам’ятати деякі інші речі.

Власник літака не завжди на борту. Іноді літаки здають в оренду або відправляють на технічне обслуговування. Той факт, що злітає літак, який належить Ілону Маску, не означає, що він перебуває на борту. Пасажирські «маніфести» не є загальнодоступними, тому ідентифікувати пасажирів важко. Щоб підтвердити, хто перебуває в літаку, зазвичай копирсаються в соцмережах або використовують олдскульні журналістські прийоми. Результати може дати особисте спостереження, а ще в аеропортах працює багато людей, які можуть бути джерелами. Або пасажири можуть самостійно похизуватися в Instagram і таким чином видати потрібну інформацію.

Джерела реєстраційної інформації

Ось деякі ресурси з інформацією про власників, з різними комбінаціями безкоштовних даних та даних лише для підписників.

Airframes  AeroTransport  PlaneLogger

Нижче – посилання на деякі національні реєстри з можливістю пошуку:

США — Федеральне авіаційне управління (FAA) Австралія — Управління безпеки цивільної авіації Великобританія — Управління цивільної авіації

Ще кілька варіантів:

В Вікіпедії є список національних авіаційних органів. CorporateJetInvestor у своєму Офіційному посібнику з реєстрації літаків на 2023 рік надає стислі відомості про національні вимоги до реєстрації.  RussianPlanes.net — це сайт про російські літаки з можливістю пошуку. На сайті є примітка: «До завершення спеціальної операції РФ в Україні на сайті не публікуються фотографії державної авіації РФ».

Спеціальні сайти для відстеження військових літаків

Наведені вище сайти для загального пошуку також стосуються військових літаків. Сервіс ADS-B Exchange має фільтр, який показує лише військові літаки.

Ось кілька інших сайтів, які спеціалізуються на відстеженні військових рейсів:

ADS-B.NL — цей сайт базується на даних у реальному часі з сервісу ADS-B Exchange і зосереджений на відстеженні військових літаків у всьому світі.

Radarbox дозволяє здійснювати безкоштовний пошук та створювати власний віджет для відстеження рейсів у реальному часі. Щоб захистити оперативну безпеку військових операцій та конфіденційність деяких операторів приватних літаків, Radarbox або блокує, або обмежує їхнє відстеження.

Scramble має бази даних про різні літаки військово-повітряних сил Європи, США та Канади, а також деяку інформацію щодо військово-повітряних сил Південної Америки, Африки та Азії. Сайт підтримується Голландським авіаційним товариством (Dutch Aviation Society) та має активні форуми. Scramble також містить радянську транспортну базу даних.

Planeflightracker спеціалізується на військових літаках НАТО та Росії.

Aircraft Serial Number Search дозволяє шукати американські військові літаки та підтримується експертом Джо Боґером (Joe Baugher), «поведеним на серійних номерах літаків». На його сайті також є дивовижна колекція сайтів, присвячених авіаційній тематиці.

Фотографії

Два сайти з великими архівами фотографій літаків:

Planespotters.net Jetphotos.com

Плейнспоттери-аматори часто роблять фотографії, знімають відео та поширюють їх у соціальних мережах.

Багато сайтів із відстеженням польотів також містять фотографії.

Такі сайти, як Plansespotters.net та Jetphotos.com пропонують широкий вибір зображень приватних, комерційних та військових літаків. Зображення: скріншот з Planespotters.net

Розуміння систем відстеження

Відстеження літаків у повітрі ведеться кількома способами. Найновішою системою, що застосовується на міжнародному рівні, є ADS-B (Автоматичне залежне спостереження – радіомовне). Вона надає найповнішу інформацію.

Якщо зробити крок у минуле, ось короткий огляд радарних систем, які використовують десятиліттями:

«Первинний» радар за допомогою відбитих радіосигналів виявляє літак та вимірює його приблизні координати. Це той самий блимаючий зелений екран, який можна побачити у фільмах.

«Радар вторинного стеження» приймає інформацію, яка повертається від кожного літака, коли він отримує сигнал радіолокатора. Сигнал від літака містить ідентифікаційну інформацію (шістнадцятковий код ICAO) та висоту його польоту, але не містить інформації про координати. Однак місцезнаходження можна визначити, якщо передачі приймаються в кількох місцях. За допомогою процесу мультилатерації (MLAT) отримані передачі від літака поєднуються, щоб обчислити положення літака. (Див. довше пояснення з графікою.)

Система ADS-B забезпечує набагато більші частоту, точність та покриття за нижчу вартість. Бортове обладнання ADS-B визначає координати літака за допомогою супутникової навігації та кожні півсекунди передає цю інформацію разом із ідентифікаційним кодом та інформацією про висоту, швидкість та курс. Це називається «ADS-B Out». На основі швидкості, висоти та місцезнаходження літака можна зробити висновок про його зліт або посадку.

Запис системи ADS-B не завжди повний. Є мертві зони, де немає приймачів, наприклад, пустелі, океани та полярні шапки. Для більшої частини Африки та Латинської Америки покриття неповне.

Система ADS-B — це передова технологія, тому що сигнали літаків можна приймати за допомогою обладнання вартістю лише 20 доларів США. Незашифровані сигнали передаються на частоті 1090 МГц, їх можна прийняти в радіусі приблизно 320 кілометрів (200 миль), якщо літак перебуває в межах прямої видимості антени. Зараз працюють десятки тисяч таких приймачів, ними переважно керують авіаційні ентузіасти-любителі, які пересилають отримані сигнали комерційним та некомерційним службам відстеження, іноді за скромну винагороду.

Система ADS-C — це супутникове відстеження, його використовують лише для деяких великих комерційних літаків. Важливо знати про це джерело польотних даних під час перегляду карт покриття сайтів відстеження, оскільки завдяки літакам з ADS-C покриття може здаватися кращим, ніж воно є насправді.

Деякі служби відстеження фінансують встановлення системи відстеження ADS-B, тоді трекери можуть отримувати дані безкоштовно.

Програми для дослідження польотів 

Використовуючи основні інструменти на сайтах відстеження польотів, можна дізнатися чимало інформації.

Однак для амбітніших проєктів знадобиться доступ до даних та їхня обробка за допомогою програм. Як зазначалося раніше, дані можна отримати від основних служб відстеження — як правило, за окрему плату. Багато сайтів для полегшення використання інформації надають інтерфейси прикладного програмування (API).

Для обробки та аналізу великих масивів даних про польоти зазвичай потрібен певний досвід програмування з R або Python. Також у деяких випадках ви можете просто завантажити маршрут польоту в Google Earth.

Ось навчальний посібник від Geodose зі створення простої систему відстеження польотів за допомогою Python і його оновлена версія — про те, як «за допомогою вдосконаленого підходу зробити його красивішим, використовуючи Pandas та Bokeh». А ось посібник із написання програм для автоматичного збору даних про літаки неподалік — за допомогою API OpenSkyNetwork.

Пітер Олдгаус (Peter Aldhous), колишній співробітник BuzzFeed News, є експертом із польотних даних і використовував дані з Flightradar24 у відомому розслідуванні.

У 2016 році Олдгаус написав «Шпигуни в небі» і довів, що літаки ФБР та Міністерства національної безпеки регулярно кружляють над більшістю великих міст США. Пізніше він використав машинне навчання для ідентифікації інших літаків-розвідників, навчивши алгоритм на даних для літаків ФБР та МНБ. (Для отримання додаткової інформації дивіться це пояснення.)

Завдяки даним Flightradar24, Пітер Олдгаус з BuzzFeed повідомив про літаки ФБР, які кружляли над містами. Зображення надано Buzzfeed

Іноді готові програми для аналізу даних можна знайти на GitHub, але певні навички програмування все одно знадобляться.

Крім того, ось практична порада від плейнспоттера про використання системи ADS-B Exchange.

Я групую шістнадцяткові коди в ADS-Bx за допомогою функції «multiple airframes» (сукупність планерів) та зберігаю URL-адреси для легкого доступу на вкладках «Вибране». Це забезпечує інтервал у 24 години для перегляду того, що роблять ці планери. Я не знаю, скільки планерів можна згрупувати, але якщо ви одночасно спробуєте обробити більше ніж, скажімо, 500 — це призведе до збою комп’ютера.

Це заощаджує мені величезну кількість часу. Завдяки цьому методу протягом дня вдається виловити шістнадцяткові коди, навіть якщо вони з’являються лише на кілька секунд і таким чином, наприклад, довести, що літак був у повітрі. Це критично в регіонах, де немає надійної мережі приймачів (східна частина Росії, Африка тощо).

Обхід програм секретності польотів США

Уряд США має дві програми, які гарантують анонімність польотів на приватних літаках у повітряному просторі США. Це дратує трекерів, але захист можна обійти.

Найпростіше обійти програму Обмеження відображення даних літака (Limiting Aircraft Data Displayed, LADD). Програма LADD дозволяє власникам літаків США видаляти свої польотні дані з даних, які поширює Федеральне авіаційне управління. Оскільки система ADS-B Exchange не використовує дані ФАУ, всі рейси із LADD залишаються ідентифікованими. Крім того, є список LADD, який часто оновлюється — він неофіційний, але базується на інформації ФАУ.

Другу програму започаткували після того, як власники приватних літаків пролобіювали більш захищену систему. Згідно з Програмою конфіденційності адрес ICAO для літаків (PIA), власники літаків можуть вимагати від ФАУ призначити їм тимчасовий шістнадцятковий код, не пов’язаний з їхнім хвостовим номером. Код діє протягом 60 днів та його можна змінювати кожні 20 днів.

Урядова програма PIA створила певні перешкоди для трекерів, але вони знайшли низку обхідних шляхів. Перевагами програми скористалися не так багато власників, але їхнє прагнення до анонімності посилило увагу до них. У Facebook є група під назвою PIA Busters.

Як дізнатися, чи використовує літак код PIA? Система ADS-B Exchange має фільтр «PIA». Клікніть його та перегляньте літаки, які використовують PIA — зазвичай таких рейсів лише декілька.

Експерти пропонують кілька способів дізнатися, що це за літак, якщо ми знаємо його код PIA. Більшість з них не так технічні, як поведінкові.

Слідкуйте за переміщеннями літаків PIA та шукайте знайомі маршрути та пункти призначення. (Збережіть їх у електронній таблиці.) Використовуйте підказки з соцмереж або новин, щоб співвідносити рух літака з ймовірною людиною. Щоб підтвердити особу пасажира або власника, покладайтеся на візуальні спостереження на землі (та через веб-камери в аеропортах) вздовж маршруту літака PIA. Цифри на борту літака не змінюються. Перевірте повідомлення ACARS, які можуть містити ідентифікаційну інформацію. (Докладніше про ACARS див. нижче.) Введіть номер PIA на інших пошукових сайтах, тому що у разі збоїв на них іноді відкривається корисна інформація.

Однак існує ймовірність запровадження подальших міжнародних обмежень. Наприклад, наприкінці 2022 року Саудівська Аравія внесла в ICAO пропозицію, в якій «пропонується контрольований рівень заходів забезпечення конфіденційності». Станом на початок 2023 року жодних заходів вжито ще не було.

Використання FOIA в США для отримання польотних даних

Ще один спосіб отримати польотні дані в Сполучених Штатах — подати запит до Федерального авіаційного управління згідно із Законом про свободу інформації. Запити треба надсилати на електронну адресу 7-awa-arc-foia@faa.gov

Запитуйте «польотні записи літаків у репозиторії TFMS за хвостовим номером» та вкажіть потрібний хвостовий номер. TFMS — це репозиторій системи управління транспортними потоками. Треба також встановити часові рамки, наприклад «…з 1 січня 2023 року до дати виконання цього запиту». Просіть надати дані в електронному форматі. Ці дані включатимуть польотну інформацію, яку неможливо отримати через служби відстеження рейсів, якщо власник скористався своєю опцією блокування інформації.

Ось приклад того, які дані можна отримати — це дані для статті 2020 року журналіста ProPublica Джастіна Елліота (Justin Elliot) «Використання Стівом Бенноном приватного літака, пов’язаного з китайським бізнесменом, могло порушити закон про фінансування виборчих кампаній».

Відстеження радіоповідомлень — ACARS

Ще один спосіб відстежувати літаки — стежити за короткими текстовими повідомленнями між літаком та авіадиспетчером (air traffic control, АТС). Система радіопередач, відома як ACARS, (Aircraft Communications Addressing and Reporting System) — це система бортового обміну даними. (Перегляньте детальний опис та відео або подивіться менш технічне відео.)

Незашифровані передачі в основному описують плани польоту, але також можуть стосуватися технічних проблем. Під час американської евакуації з Кабула у 2021 році спостерігачі ретельно відстежували повідомлення ACARS.

Розшифровка повідомлень є досить проблематичною, оскільки в них використовуєть багато жаргону та скорочень. Ось публікація в блозі, яка дає певне уявлення про абревіатури, наприклад «ATB: Air Turn Back» — це коли капітан вирішує повернутися в аеропорт вильоту замість того, щоб продовжувати рух до пункту призначення. Ось ще одна стаття з кількома прикладами. Щоб розшифрувати численні повідомлення ACARS, вам може знадобитися експерт.

Повідомлення можна прийняти за допомогою наземних або супутникових приймачів, але існує міжнародна збірка, створена Airframes.IO, який відомий у Twitter як @thebaldgeek та @AirframesIO. Повідомлення ACARS публікуються майже в реальному часі. Вони з’являються на сторінці «Повідомлення», але існує опція пошуку.

Інший сайт, LiveATC.net, містить посилання на пряму трансляцію у реальному часі радіообміну ATC з усього світу. LiveATC.Net надає аудіопередачі ATC як у реальному часі, так і у запису із можливістю пошуку в архіві.

Доступні записи авіаційної безпеки

Додаткову інформацію про власників літака можуть містити звіти про несправності. Національні агентства з безпеки польотів можуть розкривати записи про катастрофи та перевірки.

Aviation Safety Network (ASN) — це приватна незалежна ініціатива, яка підтримує онлайн-базу даних про несправності та безпекові проблеми авіалайнерів, військово-транспортних та корпоративних літаків. Мережа ASN має міжнародний список комісій з розслідування нещасних випадків.

Aviation Herald повідомляє про різні види інцидентів та аварій в усьому світі.

За нещасні випадки в США відповідає Національна рада з безпеки на транспорті.

Потенційними джерелами інформації про урядові літаки можуть бути записи інших агентств США, такі як записи про закупівлі та контракти. Реєстраційні файли ФАУ показують зміни, внесені в конструкцію літаків, в тому числі додавання камер нічного бачення.

Хитрощі з секретністю в США

У Сполучених Штатах журналісти-розслідувачі з’ясували, що деякі власники для уникнення ідентифікації реєстрували свої літаки через банки чи трасти.

Уряд США дозволяє іноземним власникам передавати право власності довіреній особі в США. Це систему немов створено для зловживань. Наприклад, як повідомляє далласька телестанція WFAA, більше 1000 літаків належать трастам Aircraft Guaranty Corp., які знаходяться в Оналасці (Onalaska), штат Техас — місті без аеропорту.

The Boston Globe у серії статей «Таємниці неба» викрила масштаби прихованих реєстрацій. Розслідування виявило, що завдяки слабкому нагляду з боку ФАУ реєструвати приватні літаки та приховувати свою особу можуть торговці наркотиками, корумповані політики і навіть ті, хто має зв’язки з тероризмом. Як повідомило видання The Globe, у більш ніж кожного шостого літака, зареєстрованого в США, неможливо відстежити право власності.

Газета The New York Times повідомила, як лазівка в реєстрації стала в нагоді російському олігарху. (Дивіться оглядову статтю в Business Jet Traveler, яка захищає цю практику.)

Ще одна складність – лізинг

Коли реактивні літаки в лізингу, а це звичайна практика, майже неможливо дізнатися, хто платить за конкретний рейс.

Саме такий досвід отримала репортерка Ерделій Каталін (Erdélyi Katalin) з угорського сайту розслідувань Átlátszó, коли почала цікавитися використанням прем’єр-міністром Віктором Орбаном приватного літака. Її розслідування показало, що літак було зареєстровано в Австрії. Хто оплачував перельоти — невідомо; літаком керує австрійська компанія International Jet Management GmbH, що спеціалізується на експлуатації бізнес-джетів.

GIJN опублікували статтю журналістів Átlátszó, що описує їхнє розслідування «Як вони це зробили: приватна яхта, розкішний літак та політична еліта Угорщини».

Віктор Орбан сходить з реактивного літака OE-LEM в аеропорту Будапешта 25 липня 2018 року. Фото: Atlatszo / Daniel Nemeth

Улюблені країни реєстрації

Реєстрацію не потрібно проводити за місцем проживання власника літака. Також літаки можна перереєструвати (іноді зі зміною ідентифікаційного номера).

CorporateJetInvestor у своєму Офіційному посібнику з реєстрації літаків на 2023 рік описує національні вимоги до реєстрації літаків, сайт також оприлюднює новини авіаційного бізнесу. Ключовими чинниками є зручність реєстрації, конфіденційність та податкові пільги.

Згідно зі звітом Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів, однією з популярних юрисдикцій реєстрації літаків, яка дає можливість уникнути податків ЄС, є острів Мен.

Іншими улюбленими місцями реєстрації є Аруба, Бермуди та Кайманові острови.

Переклад здійснений у партнерстві з Інститутом регіональної преси та за підтримки EU4 Independent Media.