Як Росія руйнувала Маріуполь: Дистанційне розслідування

Похмурого дня 9 березня 2022 року російські війська скинули бомбу на лікарню в Маріуполі — місті на півдні України. Це було на початку штурму, в результаті якого спустошене місто опинилося під контролем Росії, і дослідники більше не мали туди доступу. Ми — команда Human Rights Watch — невдовзі вирішили, що мусимо знайти спосіб задокументувати руйнування.

У результаті потужного вибуху в лікарні загинуло щонайменше троє людей, серед них одна дитина. Ще понад десяток пацієнтів і працівників отримали поранення. Відео цього хаосу майже одразу почало поширюватись у мережі інтернет.

На відеозаписах було видно, як руйнуються барвисті стіни пологового будинку та дитячого діагностичного відділення. По внутрішньому лікарняному двору, де утворилася величезна вирва, металися працівники служб першого реагування, які розшукували постраждалих. Українська поліція та волонтери винесли на ношах поранену вагітну жінку, яка трималася за живіт.

Через тиждень російські війська розбомбили Донецький академічний обласний драматичний театр у Маріуполі. Будівля слугувала укриттям для сотень цивільних осіб; досі невідомо, скільки з них загинуло. За кілька днів до цього мирні жителі, що перебували в будівлі, великими літерами написали російською слово «ДІТИ» з обох боків театру і на землі перед ним — вони сподівалися, що це допоможе запобігти нападу російських сил. У мережі з’являлися нові й нові відео, де було видно, як історичний культурний центр перетворюється на руїни, а вцілілі цивільні рятуються втечею.

Станом на 16 травня 2022 року, коли в умовах облоги міста Росією останні українські військові в Маріуполі отримали наказ здатися, центр міста був укритий завалами й кіптявою. Застосування вибухової зброї спричинило загибель цивільного населення та руйнування інфраструктури. Тисячі мирних жителів або гинули через бойові дії, або помирали через відсутність медичної допомоги й чистої води. Втрачені життя, зруйновані будинки та спустошене місто — усе це фіксував нескінченний потік відео від служб швидкого реагування, цивільних, журналістів і військових.

Як некомерційна неурядова організація, що займається дослідженнями та захистом прав людини, Human Rights Watch у контексті конфліктів часто проводить розслідування зловживань і звірств, що можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини. Чимало методів, на яких ґрунтуються наші дослідження та звіти за матеріалами відкритих джерел, нагадують методи розслідувальної журналістики, хоча наша місія інша — адвокація щодо забезпечення правосуддя для постраждалих і покарання винних у злочинах.

Розслідування Human Rights Watch «Під завалами: документування руйнувань і втрат у Маріуполі» тривало майже два роки. Зображення: знімок екрана, Human Rights Watch

Організація Human Rights Watch скористалася відео й фотографіями з бомбардування лікарні й театру для підготовки статті про облогу наприкінці березня 2022 року. Але ми розуміли, що безпрецедентний обсяг відеоматеріалів, на яких було задокументовано чи не найтяжчі руйнування в охопленій війною Україні, вимагав ретельнішого вивчення — особливо з огляду на те, що наші дослідники не мали безпосереднього доступу до захопленого Росією Маріуполя. Ці матеріали можна було використати для притягнення винних до відповідальності й документування даних хоча б про частину втраченого, щоб про це ніколи не забули.

У березні 2022 року розпочалося наше розслідування облоги міста, яке тривало майже два роки. Разом із українською правозахисною організацією Truth Hounds та архітектурною компанією SITU Research ми провели комплексну оцінку збитків, завданих центру міста. Організація Human Rights Watch опублікувала звіт «Під завалами: документування руйнувань та втрат у Маріуполі».

Вибрана нами ділянка охоплює приблизно чверть території міста — це 14 квадратних кілометрів у центрі Маріуполя. Там знаходилися багатоквартирні й приватні будинки, навчальні заклади, лікарні, заклади культури.

Оцінка збитків зазвичай спирається на супутникові знімки високої роздільної здатності, за якими дослідники можуть швидко оцінити масштаби руйнування на великих територіях, співставляючи нові знімки з більш ранніми. Цей підхід дозволяє нам визначити, коли було пошкоджено будівлю — під час поточної війни чи до її початку. Геопросторові дослідники Human Rights Watch задокументували пошкодження тисяч будівель у Маріуполі.

На супутникових знімках від 29 березня 2022 року видно пошкодження будівель та дим, що піднімається з центрального району Маріуполя. Зображення надано Human Rights Watch; авторське право — Maxar Technologies, 2024 рік. Джерело: Google Earth

Однак ми зрозуміли, що для Маріуполя цього підходу буде недостатньо. Супутникові зображення допомагають виявляти пошкодження дахів, але пошкодження фасадів на них побачити важко. У зв’язку з нахилом орбіти супутника, північні фасади споруд нечасто потрапляли на знімки; до того ж, їх зазвичай закривала тінь. Крім того, користуючись одними лише супутниковими зображеннями, важко ідентифікувати менш очевидні руйнування, як-от вибиті вікна чи внутрішні пошкодження внаслідок пожеж. Тому ми вирішили доповнити аналіз супутникових знімків перевіркою сотень фотографій і відео, знятих у Маріуполі.

Наше дослідження почалося з виявлення та архівування матеріалів, що надходили з Маріуполя. Ми виявили чимало джерел, що зробили цінний внесок у оцінювання збитків.

На відміну від онлайн-матеріалів щодо інших конфліктів, під час яких у Інтернеті поширювалися матеріали майже без контексту й інформації про місцезнаходження, відео з Маріуполя були позначені надзвичайно точно. Користувачі постійно публікували контент із субтитрами або заголовками, у яких вказували адреси пошкоджених будівель. На одному з каналів Telegram, MariupolNow, перепубліковували матеріали від мешканців з усього міста, додаючи геотеги. Це була справжня скарбниця для пошуків.

Ми також виявили у Telegram десятки невеликих каналів багатоквартирних будинків і вулиць; тамтешні мешканці публікували новини й докладно документували умови свого життя під час і після облоги. Користувачі YouTube їздили по місту з увімкненими камерами й записували все, що траплялося дорогою. Також були користувачі YouTube, які відвідували певні адреси чи будівлі на запит глядачів. Ці безцінні джерела дали нам можливість дистанційно прогулятися вулицями Маріуполя.

Команда Human Rights Watch зібрала, верифікувала та визначила геолокацію понад 850 фотографій і відео з Маріуполя. Зображення надано Human Rights Watch

Однак наша методика вимагала підтвердження, що кожне відео чи фотографія були зняті саме біля тих місць, які, як стверджується, на них зображені. Тому ми розпочали процес геолокації — точного встановлення, де саме було знято фото- чи відеоматеріал. Для цього ми зіставляли визначні місця та інші впізнавані деталі на зображеннях із супутниковими знімками. Цей крок був вирішальним для підтвердження справжності. Ми перевірили понад 850 одиниць контенту.

Підтвердивши місцезнаходження, ми оглядали будівлі, помітні на зображенні чи відео, і робили нотатки про наявність чи відсутність пошкоджень. При цьому ми ставили мітку у спільній папці Google Earth. Загалом за допомогою перевірених зображень ми зафіксували пошкодження або руйнування понад 900 будівель, переважно великих.

Карта пошкоджених будівель у частині Центрального району Маріуполя на основі перевірених фотографій і відео, проаналізованих Human Rights Watch. Зображення надано Human Rights Watch, авторське право належить Airbus 2024. Джерело: Google Earth

Однак відео та фотографії з відкритих джерел також мали свої обмеження. Більшість відео і світлин, достовірність яких ми підтвердили в процесі документування пошкоджень і руйнувань, були зняті вздовж головних доріг і зображували великі будівлі — школи, багатоквартирні будинки тощо. Кадрів із меншими будівлями і вулицями ми знайшли небагато. У таких випадках ми покладалися на супутникові знімки.

Загалом ми проаналізували стан понад 6000 будівель. Ми з’ясували, що на 20 травня 2022 року 443 з 477 багатоквартирних будинків (93%) і 2673 з 5673 одноповерхових будівель (47%) зазнали пошкоджень.

Карта пошкоджених будівель у частині Центрального району Маріуполя за оцінкою Human Rights Watch на підставі фотографій, відео та супутникових знімків. Зображення надано Human Rights Watch

Завдяки співставленню різних джерел, наш підхід дозволив отримати чіткіше уявлення про руйнування центру Маріуполя. Але такої оцінки не було б достатньо, щоб повністю оцінити втрати. Щоб зрозуміти, що саме спричинило руйнування, дізнатися важливі подробиці облоги та записати історії тих, хто жив і помер у місті, нам потрібно було більш багатогранне розслідування.

Оцінюючи збитки, ми опитали 240 осіб, у більшості — переміщених мешканців Маріуполя. В такий спосіб наша оцінка поповнилася інформацією про шкоду, завдану цивільній інфраструктурі — навчальним закладам та лікарням — по всьому Маріуполю. Вивчаючи зображення, ми визначали типи зброї, використаної під час штурму міста, а також здійснювали пошук у соціальних мережах для ідентифікації військових підрозділів, які брали участь у порушеннях законів війни, що можуть становити воєнні злочини, а також російських командирів, які можуть бути визнані винними в рамках відповідальності командування.

Щоб оцінити мінімальну кількість людей, які загинули під час штурму міста Росією, було здійснено підрахунок могил на п’яти кладовищах у Маріуполі та його околицях за супутниковими знімками та записами з безпілотників. У 2022 році ці кладовища суттєво розрослися. Підраховуючи індивідуальні поховання, а також дерев’яні таблички на колективних похованнях, а потім екстраполюючи наші висновки на решту території кожного з кладовищ, ми дійшли висновку, що протягом першого року конфлікту там було поховано щонайменше 10 284 людини. Наші розрахунки смертності у Маріуполі, ймовірно, сильно занижені; разом з тим, навіть така оцінка показує перевищення смертності на 8034 особи в порівнянні з аналогічним періодом у мирний час.

У лютому 2024 року наш проєкт завершився публікацією звіту обсягом 224 сторінки, онлайн-репортажу, що є додатком до звіту (обидва доступні англійською, українською та російською), та 22-хвилинного фільму, у якому задокументовано катастрофічний наступ росіян, і зокрема історії людей, які, ймовірно, постраждали внаслідок незаконних атак. Чимало ударів по цивільних будівлях Маріуполя можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини. Серед них — напад на пологовий будинок №3 й Маріупольський драматичний театр.

Як повідомляють, російські війська продовжують вчиняти звірства в Україні, тому збереження записів про втрати серед мирних жителів та даних про тих, з чиєї вини гинуть люди, є вкрай важливими для притягнення винних до відповідальності. Росія не дозволила проводити незалежні розслідування в Маріуполі з метою документування можливих порушень, а російські війська продовжили руйнування будівель, які могли зберігати докази воєнних злочинів.

Ось чому Human Rights Watch, а також наші партнери — Truth Hounds і SITU Research — закликають продовжити розслідування щодо відповідальності президента Росії Володимира Путіна та інших російських високопосадовців за можливі воєнні злочини, скоєні російськими військами у цьому місті.

Робін Тейлор — науковий співробітник Відділу криз і конфліктів, який спеціалізується на розслідуванні порушень прав людини в контексті збройних конфліктів за матеріалами з відкритих джерел. Зокрема, розслідування стосувалися України, Судану, Ізраїльсько-Палестинського конфлікту та Гаїті. До приходу в Human Rights Watch Робін був фрилансером — проводив дослідження та тренінги для неурядових організацій. Він здобув ступінь магістра з Передових методів дослідження у криміналістиці в Університеті Еразма Роттердамського й Кентському університеті. Робін вільно володіє норвезькою та англійською мовами.

Девон Лам — дослідник Лабораторії цифрових розслідувань у відділі технологій і прав людини. Він займається розслідуваннями багатьох тем і регіонів на основі загальнодоступної інформації та підходів розслідувань за відкритими даними. До того, як приєднатися до команди Human Rights Watch, Лам працював дослідником і координатором Лабораторії розслідувань прав людини Каліфорнійського університету в Берклі. Він отримав ступінь бакалавра політології та громадського здоров’я в Каліфорнійському університеті в Берклі.