Відстеження олігархів через кордони

Коли журналістка відсортувала російські митні дані щодо експорту вугілля не за ціною, а за тоннажем, їй одразу впала в око одна маловідома компанія, зареєстрована у невеликій будівлі на околиці російського прикордонного міста Ростов-на-Дону, поруч із авторемонтною майстернею та будівельним магазином.

Документи показують, що за два роки це підприємство відправило за кордон майже півмільйона тонн вугілля, переважно до Туреччини. Вугілля задекларували як «російське», але насправді, за словами журналістів,  воно походить із шахт на окупованих Росією територіях Донецької та Луганської областей України. Розслідування незалежного видання iStories, показало, що ця фірма, «Енергоресурс», тісно пов’язана з Олександром Януковичем, сином колишнього українського президента Віктора Януковича, і що прибутки надходять через офшорну компанію протягом усієї війни.

На 14-й Глобальній конференції журналістів-розслідувачів (GIJC25) в Малайзії авторка цього розслідування, Марія Жолобова з iStories, приєдналася до Єлени Косич із Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів (ICIJ), Джозефа Поліщука з венесуельського Armando.info та незалежного індонезійського продюсера візуальних розслідувань і OSINT-дослідника Аквама Фіазмі Ханіфана.

Разом вони пояснили, як збирають досьє на олігархів, знаходять інформацію в корпоративних базах даних та санкційних списках, створюють власні набори даних та зіставляють витоки інформації, митні записи та місцеві реєстри — і все це, долаючи юридичні ризики й загрози їхній безпеці, пов’язані з розслідуванням діяльності впливових осіб, які б не хотіли, щоб хтось копирсався в їхніх корпоративних справах.

Створіть власну базу даних

Для Єлени Косич кожне розслідування олігархів починається з одного й того ж: з людини та електронної таблиці.

«Незалежно від того, кого ми досліджуємо, завжди варто починати з цих речей, — розповіла Косич учасникам сесії. — Журналісти мають записувати основні ідентифікаційні дані — дату народження, адреси, номери паспортів — усі варіанти написання імен, інформацію про членів родини й родичів у шлюбі, ділових партнерів, офшорні компанії та посередників. Кожен рядок у таблиці — це перевірена й зручна для пошуку інформація, яку згодом можна вивчати, фільтрувати та зіставляти з іншими даними».

«Заповнюйте кожен рядок новими фрагментами даних, — сказала Косич. — Це допоможе вам, коли ви застрягнете десь, і не будете впевнені, куди рухатись далі».

Другий крок полягає в тому, щоб доповнити цю таблицю документами. У ICIJ команда Косич використовує Datashare — інструмент з відкритим вихідним кодом, який можна встановити локально. Журналісти можуть сканувати та завантажувати друковані документи, щоб зробити їх доступними для пошуку, а великі PDF-файли перетворяться на внутрішній архів на тисячі сторінок, де за лічені секунди можна знайти імена, адреси та компанії.

Судові записи є ще одним пріоритетом — «золота копальня для багатьох з цих хлопців», — зазначила Косич.

Син українського експрезидента Віктора Януковича заробляє мільярди на вугіллі з окупованих територій. Зображення: знімок екрану, IStories.

Від Offshore Leaks до OpenSanctions

Завершивши створення базового досьє на фігуранта, Косич пов`язує людей із корпоративними даними та санкційними списками.

ICIJ опублікував бази даних своїх основних проєктів — зокрема, витоків Offshore Leaks та Pandora Papers, — що містять профілі «впливових гравців» та «конфіденційних клієнтів» і посилання на оригінальні корпоративні документи та юридичні матеріали з можливістю пошуку. Чимало з цих документів також можна знайти в сховищі DocumentCloud, яким часто користуються розслідувальні центри.

Серед відкритих баз даних Косич виділила:

• OpenCorporates — ключова глобальна база даних компаній, яка часто дає перший огляд корпоративного сліду олігарха.
• Реєстри нерухомості та земельної власності — особливо в юрисдикціях, які користуються популярністю серед еліт. Наприклад, іспанський кадастр нерухомості дозволяє за певну плату здійснювати пошук за іменем і допомагає знайти на карті вілли на узбережжі, що належать офшорним компаніям.
• Інструмент OCCRP Investigative Dashboard містить перелік корпоративних, земельних та судових реєстрів багатьох країн і стане хорошим відправним пунктом, якщо ви не знаєте, яка саме установа володіє конкретним набором даних.

Косич також рекомендувала OpenSanctions, який об’єднує списки санкцій з різних юрисдикцій і, що дуже важливо, всі основні варіанти написання імен осіб, на яких накладено санкції.

Щодо політично значущих осіб, Косич згадала спеціалізовані бази даних PEP, які використовує, щоб перевірити, чи не пропустила вона якісь компанії, пов’язані з фігурантом розслідування. І хоча комерційні бази даних, такі як Sayari або Orbis, можуть здатися дорогими, вона закликала редакції домовлятися про тимчасовий безкоштовний або пільговий доступ — іноді це вдається зробити в обмін на згадку в опублікованих статтях.

Росія та Україна: Відстеження вугілля за допомогою торгових баз даних

Розслідування Марії Жолобової показує, як митні дані та витоки інформації можна об’єднати для викриття непрозорих торгових схем.

Замість того, щоб дивитися на ціни, якими можна маніпулювати, вона відсортувала дані за кілька років російського експорту вугілля за вагою вантажу. Тоді серед лідерів вона помітила незнайому компанію, яка з 2023 року перетворилася на великого гравця: фірма, зареєстрована за скромною адресою в російському місті Ростов-на-Дону.

Корпоративні записи показали: компанія брала позики у фірм, зареєстрованих на окупованих територіях України, та у суб’єктів, пов’язаних із колишнім президентом Віктором Януковичем і бізнес-мережею його сина. Щоб ідентифікувати реальних власників і керівників, Жолобова звернулася до екосистеми витоків і неофіційних ринків даних, які розквітли після закриття доступу до офіційних реєстрів у Росії: баз даних банків, мобільних операторів і служб таксі, доступ до яких часто здійснюється через Telegram-боти.

Перевіривши історію працевлаштування та те, як телефонні номери були записані в списках контактів інших людей, вона виявила: номінальні власники та директори насправді були співробітниками компаній, пов’язаних зі структурами Януковича.

Іноземним журналістам може знадобитися співпраця з російськомовними репортерами під час розслідування подібних мереж, оскільки ця робота залежить від російськомовних матеріалів та неформальних каналів.

Венесуела: Викриття нових олігархів країни

Джозеф Поліщук розповів про досвід венесуельського розслідувального видання Armando.info у відстеженні олігархів, які оточували колишнього президента Уго Чавеса, а зараз пов’язані з його наступником Ніколасом Мадуро.

Розслідування Поліщука у Венесуелі зосереджені на «болібуржуа» — бізнесменах, які розбагатіли завдяки своїм зв’язкам із боліваріанським урядом.

Одним із них був провідний постачальник продуктів харчування за урядовими контрактами. Але розслідування якості продуктів, за доставку яких його організація отримувала оплату, зокрема сухого молока, що його постачали бідним домогосподарствам, показало, що вони були практично нульової поживної цінності. Журналісти об’єднали торгові дані, корпоративні документи та лабораторні тести, щоб продемонструвати це.

«Ми протестували вісім марок молока, які закуповував уряд, — згадує Поліщук. — В одному з випадків… одна звичайна склянка молока відповідала за поживністю 41 склянці того молока, яке давали людям».

Розслідування призвело до справи про наклеп і тиску на редакцію. Після того, як інсайдер попередив, що влада планує відвідати домівки журналістів, деякі члени команди змушені були виїхати з країни, й багато з них зараз працюють у вигнанні.

В інших проектах журналісти Armando.info спиралися на документи про власність та корпоративні записи. В одному з розслідувань вони показали, як родина першої леді Венесуели викупила цілу вулицю — 14 будинків — за допомогою номінального власника, її колишнього однокласника. Для підтвердження інформації про справжню власницю знадобилися кадастрові документи, соціальні мережі, неофіційні джерела та перехресна перевірка з окремою судовою справою в Маямі.

Коли офіційні дані були відсутні, редакція шукала їх в інших джерелах, щоб створити власні бази даних. Журналісти склали національний реєстр контрактів із зібраних ними розрізнених документів і зіставили його зі списками генералів та високопосадовців, викривши в такий спосіб олігарха, який отримав найвигідніші державні контракти. Вони також зіставили імена чиновників з команд Чавеса і Мадуро з даними про компанії в Маямі й виявили, що багато хто з них мав бізнес — а часто і будинки — в США.

Індонезія: Футбольні клуби як пральні для відмивання коштів

Індонезійський журналіст Аквам Фіазмі Ханіфан показав, як місцеві реєстри та інструменти OSINT допомагають викрити мережі олігархів в Індонезії. Багато корпоративних документів доступні лише після придбання документів у Міністерстві юстиції.

База даних AHU дозволяє шукати профілі індонезійських товариств з обмеженою відповідальністю та переглядати як «останній профіль» (поточний статус, адреса, директори та акціонери), так і «повний профіль» з повною юридичною історією компанії, включно з усіма змінами в документах, акціях та управлінні. Вона також допомагає відстежувати структуру власності, показуючи прямих акціонерів, багаторівневі корпоративні ланцюги, номінальних власників та офшорні структури, включаючи ті, що зареєстровані в таких юрисдикціях, як Гонконг і Сінгапур.

«Олігархи вкладають гроші не лише в гірничодобувну промисловість або приватні банки, — ділиться Ханіфан. — Іноді вони також інвестують в інші бізнеси, зокрема кав’ярні, ресторани та футбольні клуби. Приховуючи справжніх власників за декількома рівнями компаній і використовуючи футбольні клуби як публічне обличчя, заможні люди в Індонезії можуть тихо переміщати та відмивати гроші, маскувати конфлікти інтересів і захищати інші тіньові бізнеси від пильного контролю».

В одному з проектів, у якому використовували базу даних AHU, Ханіфан склав схему складної структури власності професійного футбольного клубу, показавши зв’язки з видобувною промисловістю.

Для досліджень за номером телефону Ханіфан використовує GetСontact, який допомагає дізнатися, як номер записаний у списках контактів інших користувачів, та OSINT Industries (безкоштовний для журналістів), який зокрема показує облікові записи в соцмережах, пов’язані з певним телефоном або електронною поштою. Але Ханіфан попередив, що використання даних, отриманих в результаті зломів або витоків, може бути ризикованим, адже порушує індонезійський закон про інформаційні технології. «Вас можуть навіть заарештувати», — застерігає журналіст.

Практичні поради для розслідування діяльності олігархів

Учасники дискусії дійшли згоди щодо кількох основних рекомендацій:

• Систематично збирайте та упорядковуйте дані про осіб та організації у власній електронній таблиці, перш ніж переходити до зовнішніх інструментів.
• Використовуйте як міжнародні, так і місцеві реєстри: бази даних про санкції та офшорні компанії, національні реєстри підприємств та земельні кадастри, митні дані, судові записи та галузеві набори даних, зокрема списки виборців або випускників.
• Створіть власну базу даних, якщо держава не публікує необхідну вам інформацію, наприклад, зберіть записи про контракти або списки посадових осіб і зіставте їх з реєстрами іноземних компаній.
• Ставтеся до витоків інформації та даних «сірого ринку» з обережністю, зважуючи юридичні ризики та наслідки для безпеки джерел та колег.
• Співпрацюйте з колегами з інших країн, щоб отримати допомогу з «сірими» джерелами.

Інна Гадзинська — українська журналістка з майже 20-річним досвідом роботи в друкованих та онлайн-медіа. Більше 8 років вона працювала медіатренером, проводячи тренінги зі сторітелінгу та редакційного робочого процесу. З 2019 року працює редактором в українській дата-агенції Texty.org.ua. Гадзинська була серед номінантів на премію European Press Prize за інновації в 2024 році та серед переможців українського національного конкурсу «Честь професії» у 2023 році. Гадзинська також працювала заступницею регіонального редактора GIJN у 2019 році.