Посібник із розслідування викопного палива: Лобіювання

Образ могутніх нафтових лобістів, що смикають за ниточки в політичних столицях по всьому світу, настільки вкоренився в суспільній свідомості, що, по суті, перетворився на кліше. Але, як показали численні розслідування, це кліше виникло не безпідставно. Блокування конкретного кліматичного регулювання, зниження податків, отримання доступу до громадських земель для розвідки нафти й газу або вплив на уявлення політиків про нашу майбутню енергетичну систему — існує безліч способів, якими індустрія викопного палива намагається впливати на політику, і дуже успішно.

Нафтогазові підприємства зобов’язані максимізувати прибуток акціонерів; це означає, що вони, незалежно від широких суспільних інтересів, часто виступають проти регулювання, яке впливає на їхні фінансові показники. Через обсяг коштів, які компанії виділяють на формування політики, і безліч хитрих способів витрачати ці кошти на армії юристів, політичних та піар-консультантів, групи громадянського суспільства й навіть державні регулятори опиняються в дуже невигідному становищі. За даними OpenSecrets, лише за перше півріччя 2024 року американські нафтові компанії витратили 72 мільйони доларів на федеральне лобіювання у США.

У цьому розділі ми розглянемо, як компанії з індустрії викопного палива намагаються впливати на політиків, і дамо поради, як знаходити докази цих дій та інформувати громадськість. Масштаб та діапазон розслідувальної роботи про нафтогазову галузь величезний — лише останніми роками було проведено кілька гучних розслідувань лобіювання. Тут ми згадуватимемо історії про такі викриття:

• За даними Le Monde, між TotalEnergies та Міністерством закордонних справ Франції зав’язалися дуже тісні відносини. Міністр економіки Бруно Ле Мер заявив сенаторам країни, що TotalEnergies не користується «ніяким пільговим режимом».
• Нафтові боси зібрали значні кошти для переобрання Трампа, згідно з висновками The Washington Post та Financial Times. Згадані у статтях керівники нафтових компаній від коментарів відмовилися.
• «Таємна» лобістська кампанія гірничодобувного та нафтового гіганта Vedanta поставила за мету ослаблення природоохоронного законодавства та екологічних норм в Індії, згідно з матеріалами OCCRP та The Hindu. Vedanta заявила, що взаємодіє з урядом у рамках зусиль щодо забезпечення більшої енергетичної незалежності Індії.
• Лобістська кампанія Occidental Petroleum вартістю 10 мільйонів доларів США допомогла отримати субсидії на сотні мільйонів доларів на уловлювання вуглецю, за даними Bloomberg. Представники Occidental відмовилися від коментарів.
• Лобіювання компанії ExxonMobil проти ключового кліматичного пакету адміністрації Байдена та їхня лобістська тактика, розкриті Unearthed та Channel 4 News. Представники Exxon заявили, що лобіювання було пов’язане із підвищенням податків, які допомогли фінансувати інфраструктурний пакет Байдена.
• Як нафтові компанії припинили фінансувати дослідження водоростей, які ще нещодавно були головними заходами щодо переконання політиків та громадськості в тому, що компанії серйозно ставляться до боротьби зі зміною клімату — розслідування Drilled та Guardian. Компанія Exxon заявила, що за 12 років роботи з біопаливом із водоростей вона інвестувала в це 350 мільйонів доларів.

Цей розділ умовно поділений на дві частини: перша — про пряме лобіювання — зусилля компаній задля впливу на політиків через пожертвування та переконання; друга — про опосередковане лобіювання — низку дій для формування громадської думки та тиску на політиків. Для ясності та логічності в цьому розділі мова піде лише про нафтогазове лобі, хоча багато порад та інструментів так само можна ефективно застосувати для розслідування вугільних компаній або фірм, які займаються відновлюваними джерелами енергії.

Розслідування Financial Times про пожертви нафтових компаній на передвиборну кампанію Дональда Трампа у 2024 році документально підтвердило багаторічні фінансові зв’язки галузі з Республіканською партією США. Ілюстрація: Знімок екрану, Financial Times.

Поради та інструменти

Географія

Якщо у вас немає конкретної зачіпки, важливо спочатку зорієнтуватися, оскільки нафтогазові компанії вдаватимуться до лобіювання щоразу, коли це відповідає їхнім інтересам. Так, наприклад, нафтові компанії дуже активно використовують лобіювання у Сполучених Штатах. Це значною мірою пов’язано з тим, що США — провідний світовий виробник нафти та газу й другий за обсягами споживач енергії. Навіть міжнародні нафтогазові гіганти левову частку свого прибутку одержують у Сполучених Штатах. Отже, більша частина нафтогазового лобіювання у США обертається навколо внутрішніх заходів, спрямованих на те, щоб полегшити та здешевити буріння нафти та газу (зокрема за рахунок зниження податків), та протидії політиці, спрямованій на зниження попиту на продукцію, наприклад, через підтримку електромобілів та декарбонізованої електромережі.

Лобіювання у США відбувається на всіх рівнях влади та політичної системи — як на рівні Вашингтона та національних політичних партій, так і на рівні столиць штатів та муніципалітетів. Лобіювання може бути ініційоване різними гравцями ринку, зокрема нафтогазовими компаніями, такими як Exxon та Chevron, та тисячами незалежних виробників нафти та газу — від багатомільярдних компаній до сімейних підприємств. І це не лише самі компанії. Критично важливу роль також відіграють торговельні асоціації (наприклад, у США або ЄС), консультанти та юристи.

У країнах із обмеженими власними нафтогазовими ресурсами картина геть інша. Наприклад, в Італії та Франції нафтогазове лобіювання перебуває під контролем власних нафтових гігантів цих країн — ENI та Total відповідно. У Франції лобіювання спрямоване на отримання дипломатичної підтримки від французького уряду для зовнішньоекономічної діяльності, де компанія Total веде операції у нафтогазовому секторі. Компанія ENI як рітейлер нафтопродуктів в Італії, імовірно, зіграла роль у прагненні вплинути на формування політики країни у питаннях клімату та енергетики. За повідомленнями Guardian, ENI відмовилася коментувати ці твердження.

У країні без значних нафтогазових ресурсів та власних виробників нафти та газу рівень нафтогазового лобіювання головним чином визначатиме обсяг споживання нафти та газу. Якщо це невелика країна із середнім рівнем попиту на нафту й газ та малою ймовірністю зростання, там навряд чи вестимуть активне лобіювання; коли ж ідеться про великого споживача нафти й газу, цілком імовірно, що нафтові компанії або держави прагнутимуть не лише стати великими постачальниками, а й задавати тон у політичних дебатах про майбутнє енергетичної системи в країні, щоб забезпечити ринок для своєї продукції.

Представники з усього світу зібралися в Дубаї на Глобальній кліматичній конференції ООН COP28 2023 року. Зокрема, виступив спеціальний посланець президента США з клімату Джон Керрі, але там же були присутні майже 2500 лобістів нафтогазової сфери. Фото: Тарек Ібрагім, Shutterstock.

Наприклад, розслідування Центру кліматичної звітності, де працює автор цього розділу, виявило, що Саудівська Аравія прагне штучно стимулювати попит на свої нафтопродукти в країнах Африки та Південної Азії, сприяючи зростанню кількості автомобілів, автобусів та вантажівок на викопному паливі. Уряд Саудівської Аравії запит на коментарі проігнорував.

Окрім лобіювання на рівні країн, нафтогазові компанії також прагнуть впливати на багатосторонні інститути, такі як G7, G20 та ООН. У 2023 році під час глобальних кліматичних переговорів ООН у Дубаї (COP28), які проходили під керівництвом голови державної нафтогазової компанії ОАЕ, була присутня рекордна кількість лобістів викопного палива — 2456 осіб.

Основні учасники

Також важливо позначити ключових гравців у цьому просторі, чи то розслідувана вами конкретна країна, чи багатосторонні організації. Наприклад, в Австралії є міжнародні нафтогазові компанії: Chevron, Exxon, BP та Shell; але є великі вітчизняні гравці, такі як Santos. Крім того, лобіюванням від імені галузі займаються також національні та державні торговельні асоціації. Це можуть бути організації, що спеціалізуються саме на викопному паливі, зокрема Австралійські виробники енергії (Australian Energy Producers) та Квінслендська асоціація виробників газу (Queensland Gas Association) або загальноекономічні групи лобістів, як Бізнес-рада Австралії (Business Council of Australia).

Подібні бізнес-асоціації можуть бути чудовим місцем для початку розслідування прямої та опосередкованої лобістської діяльності нафтогазової галузі, оскільки завдяки їм компанії можуть виступати за спірні політичні позиції без прямого зв’язку бренду з цими заходами. Якщо ви виявите, що певна торгова група виступає проти кліматичної політики, варто шукати докази прямого лобіювання з боку нафтогазових компаній із цього питання. Найчастіше компанії у своїх публічних заявах через торговельну асоціацію виступають проти тієї чи іншої політики, проте лобіюють її під час приватних зустрічей із політиками. Під час розслідування «під прикриттям» політичного впливу компанії ExxonMobil у 2021 році, один із високопосадових лобістів описав, як «під маскою» Американського інституту нафти, ExxonMobil лобіювала використання ПФАС та інші спірні питання, з якими компанія не хотіла бути пов’язана публічно. У відповідь компанія Exxon заявила, що не виробляє продукти ПФАС (ці речовини часто називають «вічними хімікатами» — прим. ред), але використовує їх.

З погляду журналістики існує низка способів виявити докази прямого лобіювання. Наприклад, розробка джерел в урядових відомствах, серед політиків та їхніх співробітників, а також співробітників будь-яких прогресивних компаній, які беруть участь у торгових групах. Спробуйте також подати запити відповідно до закону про свободу інформації (хоча цей інструмент останнім часом працює менш ефективно); та перегляньте загальнодоступні бази даних про лобістські контакти між компаніями та політиками (докладніше про це нижче).

Також варто звертати увагу на кампанії, які торговельні асоціації та нафтові компанії зосереджують на конкретних питаннях, зокрема так звані псевдосуспільні ініціативи, які прагнуть створити хибне враження громадської підтримки позиції галузі. Нещодавнє розслідування E&E News показало, що напередодні ключового публічного голосування з кліматичної політики кілька груп, пов’язаних із викопним паливом та бізнесом, провели в Каліфорнії багатомільйонні рекламні кампанії. Наприклад, згідно з висновками E&E News, президент та генеральний директор Бензинової асоціації західних штатів (Western States Petroleum Association — WSPA), потужної нафтогазової торгової асоціації, входить до ради директорів групи «Каліфорнійці за енергетичну незалежність» (Californians for Energy Independence — CEI). Тобто WSPA та CEI тісно пов’язані. При цьому назва останньої, схоже, обрана так, щоб вона звучала як низова ініціатива стурбованих громадян, щоб її повідомленням більше вірили. Представники WSPA заперечували як фінансування реклами CEI, так і формування її стратегії.

Ключові питання

Ще одна ключова відправна точка для розслідування — планування поточних законодавчих та регуляторних ініціатив та пропозицій, які впливають на нафтогазову галузь у цій країні чи через багатосторонні інститути. Це може бути пропонований податок на надприбутки від нафти й газу, новий закон, спрямований на скорочення викидів вуглецю від нафтогазових об’єктів, або план надання субсидій на конкуруючі види енергії, наприклад, вітрову та сонячну. Найшвидший спосіб розібратися в цьому — поговорити з аналітичними центрами та групами кампаній, які уважно відстежують ці питання, хоча ці відомості також можна зібрати з відкритих джерел. Знову ж таки, ініціативи, які лобіюють нафтогазові компанії, можуть включати гіперлокальні норми щодо забруднення повітря, нові закони, що обговорюють в національному законодавчому органі, або багатосторонні переговори щодо кліматичного договору.

Щоб передбачити, які види лобіювання можуть бути задіяні, важливо розуміти законодавчі та регуляторні процеси.

Наприклад, чи це регулювання, яке виносять на громадське обговорення перед впровадженням без голосування? Якщо так, то лобіювання, ймовірно, передбачатиме зустрічі представників компаній та високопосадовців урядового департаменту, а також письмові подання з цього питання (які можуть бути або не бути загальнодоступними). У законодавчому органі може бути консультативний комітет, який вивчає пропозиції; крім того, компанії можуть працювати з дружніми обраними посадовими особами або зацікавленими групами, такими як профспілки або торговельні асоціації, щоб чинити тиск на тих, хто приймає рішення, для формування нового правила на свою користь. У цьому випадку аналіз реакції громадськості допоможе швидко виявити зацікавлені групи, а вивчення їхніх заяв може допомогти з’ясувати, хто тісно працює із нафтогазовою галуззю. Якщо ви берете інтерв’ю у політиків, співробітників чи інших осіб, близьких до процесу лобіювання, обов’язково попросіть називати імена. Також може бути корисно перевірити загальнодоступні бази даних політичних пожертв та відстежувати, особисто чи за допомогою соціальних мереж, учасників галузевих заходів.

Пряме лобіювання

Існує безліч способів розкрити деталі прямого лобіювання з боку компаній та галузевих торгових асоціацій. Ці способи, звичайно ж, відрізнятимуться залежно від географії та задіяних інститутів. Наступна частина цього розділу містить загальні пропозиції щодо того, із чого почати, а також наочні приклади того, де вдається знайти інформацію.

Політичні пожертви

Нафтові компанії протягом усієї історії свого існування давали гроші політикам. Гроші, що переходять із рук у руки, можуть варіюватися від невеликих сум місцевим політикам до великих пожертв національним політичним групам, і доходити до відвертої корупції. Причини пожертв різноманітні й визначити їх хоч скільки-небудь точно — непросто, але вони можуть підсвітити політичні пріоритети нафтогазової компанії.

Наприклад, компанія ExxonMobil на власному сайті пише, що дає гроші законодавцям штатів США (переважно там, де має комерційні інтереси) і на федеральному рівні — групам законодавців, організаціям, які проводять зустрічі законодавців штатів та їхніх співробітників на елітних курортах. Ці групи, по суті, продають доступ компаніям та фізичним особам із великим капіталом, щоб допомогти їм фінансувати переобрання своїх членів. Стимул для компаній — прямий доступ і неформальні розмови з деякими найвпливовішими політиками США, які найчастіше займаються наглядом за певними аспектами комерційних інтересів компанії.

Протестувальники в Лондоні перед будівлею лобі індустрії викопного палива. Фото: Shutterstock.

У наведеному вище прикладі нам відомо, що Exxon давала гроші конкретним організаціям, тому що, до честі компанії, вона опублікувала цю інформацію на своєму вебсайті. Внаслідок тиску інвесторів із метою підвищення прозорості лобіювання багато найбільших нафтових компаній тепер надають відомості про такі пожертвування, а також про основні торговельні асоціації, членами яких вони є.

У решті випадків пошук інформації про політичні пожертви в США найкраще починати на веб-сайті OpenSecrets.

У Великобританії пожертви можна шукати через Реєстр інтересів для Парламенту Великобританії або через Виборчу комісію. Однак у багатьох країнах ці дані взагалі не публікують. Хороша відправна точка для з’ясування того, чи публікує цікава для вас країна інформацію про політичні пожертви, –– вебсайт Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам. Прекрасне місце для початку роботи в Європі –– розслідування фінансування кампаній «Стеж за грошима» (Follow the Money). Там, де немає розкриття інформації, завдання полягатиме у пошуку людей, які можуть і готові поділитися такою інформацією.

Варто зазначити, що ці пожертви можуть надходити безпосередньо від компанії чи торговельної асоціації, або через приватних осіб — великих акціонерів. Наприклад, у виборчому циклі США 2024 року голова трубопровідної компанії Energy Transfer мільярдер Келсі Уоррен особисто пожертвував 5 мільйонів доларів на успішну кампанію з переобрання Дональда Трампа.

Листування та зустрічі

Вирішальну роль у розслідуванні лобіювання у цьому секторі відіграють докази контактів між співробітниками нафтових компаній та ключовими держпосадовцями, а також зміст їхніх обговорень. Таке лобіювання може мати вигляд реагування на запрошення уряду взяти участь у консультаціях; виступи у законодавчих комітетах; листування електронною поштою з чиновниками та політиками; а також офіційні чи неофіційні зустрічі з відповідальними особами. Однак розкрити подробиці таких зустрічей та листування може бути непросто, оскільки обидві сторони часто докладають значних зусиль, щоб їхня комунікація відбувалася за зачиненими дверима.

Там, де є бази даних лобістських контактів, краще починати з них. Приклади:

• Пошук звітів відповідно до закону про декларування лобістської діяльності в США (Lobbying Disclosure Act search), який дозволяє виявити лобістську діяльність компаній та будь-яких політичних консультантів, найнятих для лобіювання федерального уряду та законодавців, а також дізнатися про суми, витрачені протягом кожного кварталу.
• Реєстр прозорості Європейського союзу (ЄС), який схожий на американський, але містить також інформацію про членство в торговельних асоціаціях та перелік зустрічей із ключовими офіційними особами.
• База даних Transparency International UK, що збирає публічну інформацію про лобіювання для департаментів уряду Великої Британії.
• Список реєстрів лобіювання (їх всього 16 у світі) ви знайдете у цьому звіті Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам (International Institute for Democracy and Electoral Assistance — IDEA).

Ці бази даних також можуть бути корисними для розслідування «ротацій» між індустрією та урядом — коли керівники з нафтогазового сектора переходять працювати в держустанови або навпаки — держпосадовці переходять працювати в галузь викопного палива. LinkedIn та інші відкриті джерела також можуть допомогти знайти інформацію про окремих лобістів або посадовців та їхні зв’язки (або їх відсутність) з галуззю/урядом.

У галузях, де немає реєстру лобіювання, зібрати інформацію про контакти між компаніями та посадовими особами можна через прес-релізи, публікації в соціальних мережах чи бесіди з джерелами в промисловості чи уряді. Або можна подавати запити відповідно до Закону про свободу інформації.

Якщо вам удалося знайти зустрічі, наступним кроком буде з’ясування того, що на них обговорювалося. Там, де діють закони про свободу інформації/права на інформацію (FOIA/RTI), ви можете подати запит на отримання листування, протоколів та нотаток, що стосуються зустрічі та обговорюваних питань. Однак залежно від того, де ви знаходитеся, закони про свободу інформації та право на інформацію можуть виявитися не дуже корисними, оскільки уряди прагнуть блокувати та затримувати розкриття інформації. У цьому випадку краще також використовувати підхід, заснований на джерелах, інвестуючи у побудову відносин у промисловості, уряді, політичних партіях та громадянському суспільстві. Якщо у вас є інформація, яка свідчить, що під час подібних зустрічей відбулися правопорушення з питань, що становлять суспільний інтерес, але ні компанія, ні уряд не надають подробиць по суті, є сенс задіяти методи розслідування «під прикриттям».

Ще одне джерело інформації про лобіювання — бази даних урядових консультацій. Наприклад, ви можете шукати представлені компаніями та торговельними асоціаціями документи, на американському вебсайті Regulations.gov. Використання цієї бази даних допоможе розповісти важливі історії, які становлять суспільний інтерес, у випадках, коли компанія здійснює лобіювання, що суперечить інтересам суспільства за спірною темою. У ЄС також є система для публікації відповідей, наданих у ході консультацій, хоча іноді для отримання додаткової інформації доведеться подавати запити. Наприклад, тут зібрані матеріали консультацій щодо електромобілів, у тому числі відповідь від газової галузі, у якій лобіюється підтримка транспортних засобів на природному газі.

Опосередковане лобіювання

Опосередковане (непряме) лобіювання — це широка концепція, яка, як випливає з назви, означає заходи щодо опосередкованого впливу на відповідальних осіб. Це може виглядати по-різному, зокрема в розрізі цілей кампанії: від створення конкретної політичної пропозиції, як, наприклад, згадана вище псевдогромадська ініціатива в Каліфорнії, до формування громадської думки з питань енергетики загалом.

Ці фундаментальніші дії, спрямовані на формування умов дебатів про зміну клімату, надто важливі, оскільки вони створюють середовище, в якому дії, необхідні для боротьби зі зміною клімату, здаються радикальними, на противагу більш тверезим рішенням, пропонованим нафтогазовим сектором. Нафтогазова промисловість прагне досягти цього різними способами: пожертви та тісне співробітництво з аналітичними центрами та вченими; реклама на телебаченні, у соціальних мережах та на білбордах; приховане насадження в медіа вигідних для галузі історій та наративів; кампанії з написання листів; культивування практики використання сторонніх «валідаторів». Усе це спрямоване на створення сприятливого середовища для прямого лобіювання галузі, зокрема за рахунок політичного тиску та створених нею ж протиріч у медіа.

Розслідування DeSmog виявило активну рекламну кампанію викопного палива на ключовій станції лондонського метро поряд з офісами уряду Великобританії. Ілюстрація: Знімок екрану, DeSmog

Одна нафтова асоціація в США перед президентськими виборами 2024 року цілеспрямовано впливала на ключові штати, що вагалися, за допомогою рекламної кампанії, у якій дискредитувалися дії адміністрації Байдена зі скорочення викидів парникових газів від транспортного сектора через просування електромобілів. Мета кампанії, мабуть, полягала в тому, щоб зробити цю політику політично витратною, а після виборів послабити чи скасувати її. Щоб зміцнити свою репутацію «зелених» або поширювати думку, що газ відіграє вирішальну роль в енергетичному переході, нафтогазові компанії платять за адресну рекламу на білбордах у місцях з високою концентрацією політиків, наприклад, у районі станції метро Вестмінстер у Лондоні або на головному залізничному вокзалі в Брюсселі. У дослідженні 2022 року підрахували, що минулого року нафтогазові гіганти витратили 750 мільйонів доларів США на комунікації, пов’язані з кліматом.

Нафтогазові компанії вливали гроші в наукову спільноту, і нещодавнє наукове дослідження стверджує, що це сповільнило перехід до зеленої енергії. У дослідженні зазначають, що пожертви від індустрії викопного палива вплинули на університети, змусивши їх зосередитися на кліматичних зусиллях, які б закріпили майбутнє для викопних видів палива.

З цим пов’язана підтримка з боку галузі впливових аналітичних центрів, які забезпечують зв’язок із політиками та потенційними сторонніми впливовими особами, які можуть виступати від імені нафтової компанії. В останні роки ця галузь була недостатньо висвітлена, хоча в США видання The New Republic звернуло увагу на пожертви від різних компаній аналітичним центрам зовнішньої політики та вільного ринку, які свідчать про зв’язок фінансування та наративів цих установ на користь індустрії. Так само, розслідування видань Drilled, DeSmog і Guardian викрили роль нафтових компаній і аналітичних центрів, що фінансуються викопним паливом, у придушенні протестів захисників клімату по всьому світу. Наприклад, Guardian використовувала запити про надання публічної інформації, щоб розкрити, як нафтогазові компанії та їхні бізнес-асоціації лобіювали свої інтереси на рівні законодавців штатів по всій території США з метою жорстко припиняти мирні протести проти нафтогазової експансії.

За допомогою описаної вище тактики в опосередкованому лобіюванні також застосовують зелений піар, хоча він має й інші цілі, які розглядаються в розділі про грінвошінг.

Лоуренс Картер — журналіст-розслідувач, робота якого насамперед зосереджена на зміні клімату та політичному впливі. Він розслідував війну Великої нафти проти кліматичної політики США, що фінансується викопним паливом, кліматичних скептиків та нафтові держави, які прагнуть тримати світ на «нафтовій голці». Його розслідування «під прикриттям» 2021 року про те, як компанія ExxonMobil протидіяла кліматичній політиці США, спричинили проведення великих розслідувань у Конгресі. Лоуренса публікували New York Times, Washington Post, Wall Street Journal, CNN, BBC, Financial Times, O Globo та інші видання.