

На GIJC23 представники кількох різних скандинавських інформаційних агентств обговорили свою транскордонну співпрацю у розслідуванні шпигунства російського уряду в регіоні. Зображення: Едвін Лундквіст для GIJN
Співпраця для розкриття «тіньової війни Путіна» в Скандинавії
Read this article in
Під час транскордонного розслідування команда журналістів намагалася розкрити масштаби шпигунства, яке вони назвали «тіньовою війною» Росії, та її таємні операції в країнах Північної Європи.
Репортери ідентифікували десятки чинних і колишніх офіцерів російської розвідки, які на час розслідування або раніше працювали дипломатами в посольствах Данії, Норвегії та Швеції.
Понад рік журналісти-розслідувачі та режисери-документалісти спілкувалися з джерелами, досліджували витоки даних, годинами знімали та перевіряли співробітників і відвідувачів російських посольств, досліджували та верифікували незліченну кількість інформації, зокрема адреси. За допомогою супутникових зображень і даних про кораблі за останнє десятиліття команда вивчала маршрути та діяльність російських суден у північних водах.
Результатом співпраці чотирьох суспільних телерадіокомпаній — шведської SVT, данської DR, норвезької NRK, і фінської YLE — стала трьохсерійна документальна стрічка (Putin’s Shadow War) і низка підкастів із сімох епізодів (Cold Front), що вийшли у квітні та травні 2023 року. На 13-тій Глобальній конференції журналістів-розслідувачів (#GIJC23), учасники проєкту — Аксель Гордх Хумлесйо (який також модерував сесію), Марія Георгієва (STV), Алі Феган (STV), Лісбет Куас (DR) і Нільс Фаструп з DR — розповіли про те, як вони це зробили, пояснили, в чому труднощі проведення транскордонного розслідування такого масштабу, а також поділилися презентаціями з детальним описом своїх ключових висновків.

Транскордонна співпраця виявила десятки російських шпигунів по всій Скандинавії. Зображення: знімок екрана, DR.
Учасники дискусії відзначили, що ця співпраця була унікальною, оскільки, хоча журналісти в скандинавських країнах часто працюють над матеріалами зі своїми балтійськими чи німецькими колегами, вони зазвичай не схильні робити спільні проєкти зі своїми безпосередніми сусідами — через історичний і політичний контекст.
В умовах загострення напруженості після вторгнення Росії в Україну ця співпраця дозволила команді розширити масштаб і вплив розслідування, створивши більш повне уявлення про операції, стратегію та методи Росії в регіоні замість того, щоб розповідати одну історію в конкретній країні.
Аксель Гордх Хумлесйо з SVT зазначив, що зазвичай журналісти в таких транскордонних проєктах зазвичай працюють разом, а потім кожен публікує власні історії або зосереджується на певних ракурсах чи епізодах. Це розслідування було іншим — усі видання опублікували одні й ті ж сюжети та епізоди одночасно. Ці репортажі, зокрема про діяльність російських кораблів у північних водах, викликали резонанс у ЗМІ по всьому світу.
Перевірка інформації
Виявлення агентів розвідки, пов’язаних з російськими посольствами, вимагало кропіткого процесу верифікації та підтвердження даних з багатьох джерел.
Команда SVT отримала від джерела список підозрюваних співробітників російської розвідки, пов’язаних із посольством у Стокгольмі. Потім журналісти рухалися за офіційним списком російських дипломатів, акредитованих у Швеції, вишукуючи в біографії кожної людини факти, які могли б свідчити про зв’язки з російськими спецслужбами. Для цього вони працювали з Центром «Досье» — некомерційною організацією, яка зосереджена на викритті корупції серед осіб, пов’язаних із Кремлем, а також має доступ до безлічі витоків з російських баз даних. За допомогою Центру команда змогла отримати додаткову інформацію про цих осіб, зокрема, відомості про реєстрацію в Москві за адресами, пов’язаними зі спецслужбами, або їхню діяльність у Швеції.
Крім того журналісти витратили чимало часу на відеозйомку співробітників і відвідувачів російських посольств, щоб зв’язати імена з обличчями людей, які працюють у Швеції. «Ми зафільмували понад 100 осіб, потім перевірили їх і скоротили список до 21 людини», — пояснив Алі Феган із SVT, маючи на увазі кількість потенційних агентів у посольстві в Стокгольмі.
Загалом журналісти кажуть, що виявили 38 діючих і колишніх дипломатів, які працюють у посольствах у скандинавських країнах, і, водночас, пов’язані з російською СВР (Службою зовнішньої розвідки), ГРУ (Головним розвідувальним управлінням) або ФСБ (Федеральною службою безпеки РФ). Як дипломати, відряджені до іноземних посольств, вони мають дипломатичний імунітет відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні відносини, включаючи імунітет від цивільного та кримінального переслідування в юрисдикції країни перебування.
Щоб дослідити пересування російських кораблів, команда проаналізувала супутникові зображення, зібрала та ретельно вивчила дані автоматичної системи ідентифікації (AIS) за останні 10 років. (Примітка редактора: AIS — це система відстеження суден, яка використовується для ідентифікації кораблів й визначення їх місцезнаходження.) За словами журналістів, вони ідентифікували 50 російських кораблів, які діяли в північних водах з вимкненою AIS. Картографування маршрутів цих суден показало, що вони часто проходили поблизу або над критичною інфраструктурою, такою як морські вітрові електростанції, трубопроводи та підводні кабелі. Журналісти також стверджували, що інформація з відкритих джерел і перехоплені радіозв’язки дозволили їм відстежити пересування трьох російських суден, які в червні та вересні 2022 року діяли поблизу місця одного з вибухів на газопроводі Nord Stream, що стався наприкінці вересня.
За три місяці до публікації команда журналістів надіслала листи до відповідних посольств із проханням про інтерв’ю, але не отримала відповіді. За місяць до публікації вони надіслали другого листа, в якому представили всі факти та результати свого розслідування в надії, що хтось з ними поговорить. Вони досі не отримали відповіді. Одна з журналісток дочекалася біля посольства одного з ймовірних російських шпигунів і записала з ним коротке інтерв’ю. Звичайно, він їй сказав, що він — не агент Кремля.
Проблеми транскордонних розслідувань

Данська журналістка-розслідувачка Лісбет Куасс виступає на сесії GIJC23. Фото Едвіна Лундквіста для GIJN.
Розслідування такого масштабу створює чимало труднощів для журналістів. Лісбет Куас, репортерка-розслідувачка DR, сказала, що одним із викликів є географічна відстань — наприклад, коли вам потрібно поділитися конфіденційною інформацією або вам раптом потрібно опинитися в редакторській кімнаті. «Завжди майте розуміння того, що є секретом, а що ні. Обговорюйте конфіденційну інформацію в закритій кімнаті, а не в інтернеті. Це дуже важливі заходи безпеки для подібних проєктів», — сказала Куас.Ма
Команда також вказала на деякі з найбільших переваг і недоліків транскордонної співпраці, які вони виявили під час роботи над цим проєктом:
Переваги:
- Коли ви об’єднаєте зусилля, ви зможете проводити розслідування в більшому масштабі та з більшим бюджетом.
- Одночасна публікація або вихід в етер може збільшити вплив вашого розслідування.
- Більше джерел означає, що ви можете розповісти більше історій.
Недоліки:
- Відстань під час обміну конфіденційною інформацією.
- Суворий негнучкий дедлайн, коли чотири телестанції планують одночасну трансляцію.
- Кожен з учасників розслідування має «останнє слово», що може заплутати або уповільнити редакційний процес.