Ідентифікація вибухонебезпечних предметів за зображеннями в соцмережах: Посібник для початківців

Примітка: Не наближайтеся до вибухонебезпечних предметів, якщо ви не пройшли спеціальну підготовку — вони дійсно несуть смертельну загрозу. Розміщуючи інформацію про потенційно вибухонебезпечні предмети в інтернеті, не заохочуйте інших щось із ними робити. Якщо ви натрапили на такий предмет, зателефонуйте в поліцію, МНС або інші відповідальні органи. 

Міни, ракети, бомби, гранати та інші боєприпаси, які були випущені або встановлені, але не розірвалися, можуть залишатися небезпечними протягом десятиліть після закінчення збройних конфліктів.

Нерозірвані боєприпаси (англійською: unexploded ordnance — UXO), як і інші вибухонебезпечні предмети, можуть здетонувати без попередження, вбиваючи або наносячи серйозні травми цивільним ще тривалий час після закінчення війни.

Світова статистика різниться: наприклад, у 2023 році ініціатива Landmine Monitor зафіксувала 4710 осіб, які отримали поранення або загинули від протипіхотних мін та нерозірваних боєприпасів. Лише в Україні з лютого 2022 року до травня 2023 року фонд HALO нарахував 855 цивільних, які були поранені або загинули у 550 нещасних випадках, пов’язаних із мінами.

Поширення великої кількості воєнних фото-відео-матеріалів у соціальних мережах надало організаціям громадянського суспільства й дослідникам цінний матеріал для виявлення вибухонебезпечних предметів (ВНП), в тому числі нерозірваних боєприпасів (НРБ). Водночас зростають ризики умисної та неумисної дезінформації щодо застосування зброї. Помилкова ідентифікація НРБ може призвести до поширення фейкових наративів і хибних звинувачень під час війни, а також до травмування або загибелі людей під час знешкодження боєприпасів.

Про що цей посібник

Цей посібник може стати відправною точкою для якомога точнішого встановлення походження та характеристик ВНП, зображених на знімках у соціальних мережах. Це, своєю чергою, може стати основою для протидії неправдивим або небезпечним наративам, а також допомогти в розмінуванні після воєнних дій.

Існує багато різних типів ВНП, але ми зосередимося на ідентифікації деяких із найпоширеніших, із посиланням на наявні відкриті джерела в інтернеті. Ми склали перелік найкорисніших онлайн-ресурсів, який ви знайдете в кінці цього посібника.

Ми не розглядатимемо морські боєприпаси, оскільки вони дуже рідко трапляються на знімках у соціальних мережах, за винятком протикорабельних мін, що їх час від часу прибиває до берега.

Посібник присвячений нерозірваним вибухонебезпечним предметам, і не охоплює експертизу уламків, які залишаються після штатної детонації, або аналіз вирв і пошкоджень. Боєприпаси інколи можна ідентифікувати й після детонації, наприклад за написами, і тоді поради нашого посібника теж стануть у пригоді. Але зазвичай такий аналіз простіше робити за нерозірваними предметами.

Важливо зазначити, що ідентифікація боєприпасів за візуальними матеріалами в інтернеті завжди є попередньою й потребує ретельних порівнянь і перевірок.

Початок розслідування

Першим кроком у розслідуванні за будь-якими онлайн-зображеннями є перевірка їхньої автентичності. Будь-який контент в інтернеті може виявитися відредагованим або опублікованим у викривленому контексті, що може призвести до неправильної ідентифікації ВНП або до поширення неправдивої інформації. Тому важливо перевірити автентичність і оригінальність будь-якого контенту, перш ніж витрачати час і зусилля на ідентифікацію відображених на світлинах боєприпасів. Поради, як це зробити, можна знайти в посібнику Bellingcat з верифікації матеріалів із соціальних мереж.

Якщо зображення має достатню роздільну здатність, предмет не пошкоджений і не забруднений, далі можна зробити зворотній пошук за зображеннями. Таким чином можна дізнатися, чи не пробував хтось верифікувати те саме фото, а також знайти потенційні збіги за типом або моделлю зображеної зброї. Зворотний пошук за зображенням не обмежується Google — Bellingcat детально описав основні відмінності між кількома пошуковими системами зворотного пошуку зображень і стратегії їх використання для розслідувань тут.

Ще до заглиблення в розслідування варто зайти на портал Open Source Munitions Portal, де містяться сотні перевірених зображень, серед яких ви можете здійснювати пошук за місцем і часом.

Ідентифікаційні ознаки

Після того, як ви переконалися, що світлина автентична, і що об’єкт, який на ній зображений, раніше не був ідентифікований, слід ретельно роздивитися, які характеристики допоможуть ідентифікувати цей предмет.

1. Текст

Часто великі боєприпаси мають намальоване або вибите маркування з точним типом моделі та іншою інформацією, наприклад, датою виготовлення та номером партії. Якщо на боєприпасі або на пов’язаних із ним предметах поблизу, наприклад, на пакувальних ящиках, є написи, то можна точно визначити тип боєприпасу.

Наприклад, зброя, вироблена країнами НАТО, зазвичай має код CAGE (Commercial and Government Entity Code) — унікальний п’ятизначний номер, який присвоюють постачальникам різних урядових або оборонних відомств. Ці коди можна знайти в онлайн-базі даних Агенції оборонної логістики Міністерства оборони США (Defense’s Defense Logistics Agency — DLA). Зокрема, їх використовували для відстеження походження нерозірваних боєприпасів у Сирії та Ємені.

Фрагмент бомби американського виробництва, знайденої в Малі, з кодом CAGE (виділений зеленим кольором) і інвентарним номером НАТО (виділений червоним кольором), який дозволив ідентифікувати зброю та її виробника. Зображення: Bellingcat

Моделей боєприпасів так багато, що не існує єдиного централізованого ресурсу для ідентифікації навіть за чіткими написами та маркуванням. Однак існують різні посібники, які охоплюють конкретні типи боєприпасів або боєприпаси за країною походження. Наприклад, Collaborative ORDnance data repository (CORD) має базу даних із понад 5 000 записів, що стосуються ідентифікації протипіхотних мін та інших ВНП. Або можна згадати Базовий посібник з ідентифікації боєприпасів в Україні організації «Вибухотехніки без кордонів», який охоплює всі відомі боєприпаси, що використовуються під час російського вторгнення в Україну.

2. Кольори

Тип і модель боєприпасу також можна визначити за його кольором. Кольорами часто позначають тип вибухового заряду, але інколи позначають і його призначення: наприклад, навчальні або тренувальні снаряди маркуються в країнах НАТО білим написом на синьому тлі.

Громадська організація GlobalSecurity.org веде список кольорових кодів, які використовують в країнах колишнього Радянського Союзу, а також у США та інших країнах НАТО. Також існує корисний посібник для ідентифікації куль — в тому числі розривних — за кольоровим маркуванням на їхніх наконечниках.

3. Форма, розмір та інші унікальні особливості

Якщо на предметі немає жодних ідентифікуючих знаків, маркувань, штампів або кольорових позначок, наступним кроком варто перевірити його форму та розмір. Нерозірвані боєприпаси бувають різних форм, розмірів і видів. Наведений нижче алгоритм може допомогти в ідентифікації.

Переглянути версію для друку можна тут. Зображення: Bellingcat, графіка Галена Райха

Залежно від якості та додаткового контексту зображення, іноді можна виміряти приблизні розміри об’єкта. Цей посібник містить деякі інструменти та методи для цього.

Контекстуальні підказки

Якщо тип або модель боєприпаса на зображенні все ще не вдалося з’ясувати, ось кілька підказок, які допоможуть звузити сферу пошуку й визначити корисний контекст.

1. Місцезнаходження

Деякі типи зброї використовують лише в конкретних місцях. Тому геолокація точки зйомки може допомогти дослідникам ідентифікувати тип боєприпаса.

Наприклад, Росія під час вторгнення в Україну не проводила наземних операцій на заході України, тому на зображеннях із того регіону, скоріше за все, ви побачите сучасні види зброї для повітряних ударів, зокрема крилаті ракети далекого радіусу дії.

Касетні боєприпаси розкидають на великій площі багато менших уламково-фугасних суббоєприпасів. Відомо, що після закінчення Другої світової війни вони застосовувалися в 41 країні й на п’яти територіях. Такі боєприпаси заборонені міжнародним договором, який підписали понад 100 країн, оскільки вони становлять невибіркову небезпеку для цивільного населення. Це допомагає звузити коло можливих країн походження такої зброї.

Щоб дізнатися більше про геолокацію знімків, подивіться наші попередні посібники тут і тут.

2. Час

Час події також має значення.

Наприклад, якщо якась подія в Україні сталася до 2016 року, то менш імовірно, що боєприпас має західне походження, оскільки ЗСУ до 2016 року не отримували значної підтримки з боку Заходу.

Час також може визначити конкретні рамки для пошуку передач озброєння, які відбулися до події. Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SIPRI) веде відкриту базу даних про всі передачі основних видів звичайних озброєнь з 1950 року до останнього повного календарного року, тому визначення часу знахідки може звузити діапазон можливості для тих чи інших боєприпасів.

Аналогічно, деякі системи озброєнь можна виключити з числа імовірних, якщо зображення датовані раніше, ніж відомі дати початку експлуатації деяких систем. Наприклад, нову російську протипіхотну міну ПТКМ-1Р вперше публічно продемонстрували в 2021 році, а наступного року її вперше застосували в Україні. Таким чином, якщо знімки зроблені у попередні роки, то дуже малоймовірно, що це саме вона. Однак залишається невелика ймовірність того, що зброя могла бути використана до її публічної презентації.

Щоб визначити, коли було зроблено фото чи відео, дослідники використовують різні методи так званої «хронолокації». Для цього визначають довжину тіней або порівнюють супутникові зображення, зроблені у різні дати, щоб з’ясувати, чи змінилися з часом певні орієнтири. Bellingcat описав деякі з цих методів у посібнику з хронолокації.

3. Інші об’єкти 

Світлини або відео в соціальних мережах рідко зосереджені на одному конкретному об’єкті. Якщо на зображенні є кілька об’єктів, вони іноді також можуть стати ключем до ідентифікації вибухонебезпечного предмета.

Часто на знімках навколо предмета можна побачити й інші пов’язані з ним речі, наприклад, гільзи, запали, шрапнель, пакувальні ящики або якісь механізми. Вони можуть допомогти ідентифікувати тип і модель боєприпаса. Часто на транспортувальні ящики наносять маркування, а поруч із протипіхотними мінами можуть залишатися захисні ковпачки з пластику, які знімаються перед її зведенням. Вони часто залишаються поблизу, і теж можуть бути потенційною підказкою.

Приклад процесу ідентифікації

Ми описали деякі методи для ідентифікації ВНП на зображеннях у соціальних мережах, тож давайте розглянемо практичний приклад, виконавши деякі з наведених вище кроків.

Нижче ви бачите скріншот допису в соціальній мережі, на якому, згідно з дописом, зображено вибухонебезпечний предмет у Будьонівському районі Донецька на сході України. Цю фотографію знайшли у російській соціальній мережі «ВКонтакте» на популярному каналі «Типичный Донецк», який часто повідомляє про обстріли в цьому районі.

Скріншот допису в соціальній мережі, на якому, згідно з описом, зображений вибухонебезпечний предмет у Будьонівському районі Донецька на сході України.

1. Чи є на предметі якісь написи? Відповідь — ні. Предмет виглядає занедбаним та іржавим, і, на жаль, будь-які ідентифікаційні позначки знаходяться або з боку землі, або стерлися через використання чи погодні умови.
2. Які кольори присутні на предметі? Предмет світло-зеленого кольору, але сильно іржавий у правій частині зображення. Враховуючи погіршений стан предмета, важко визначити його початковий колір і будь-які кольорові смуги, які могли бути на ньому.
3. Яка форма та розмір об’єкта? Чи має він якісь унікальні особливості? Об’єкт має довгасту форму з легко впізнаваними стабілізаторами та газовивідними отворами з лівого боку. Праворуч від найширшої частини корпусу є круглі позначки, які, незважаючи на сильну іржу, можна розрізнити як обтураційні кільця, що використовуються в артилерії для герметизації газів у каналі ствола.

Спираючись на наш алгоритм, можемо встановити, що це був мінометний постріл. Це можна підтвердити перевіркою на Open Source Munitions Portal і пошуком інших підтверджених зображень мінометних мін. Однак без додаткових джерел ми не можемо визначити конкретну модель, оскільки зображений предмет сильно пошкодила корозія й на ньому немає видимого маркування або написів.

Інші інструменти та ресурси

Цей посібник описує, як ідентифікувати вибухонебезпечні предмети на зображеннях із соціальних мереж. Однак, зважаючи на складність і величезну різноманітність типів вибухонебезпечних предметів, для їхньої ідентифікації можуть знадобитися спеціальні ресурси. Ми зібрали деякі з найбільш корисних з них у цій таблиці.

Ця таблиця — це живий постійно оновлюваний документ, до якого нові ресурси додають після їхнього оновлення або оприлюднення. Кожен ресурс позначений тегом за категорією та походженням або місцем використання відповідних боєприпасів. Також перелік містить короткий опис кожного ресурсу. Більшість із них безкоштовні й відкриті, хоча деякі вимагають реєстрації або мають платні функції.

Окрім власноручної ідентифікації предметів на зображеннях, поступово до процесу розпізнавання нерозірваних боєприпасів залучають комп’ютерний зір та машинне навчання. Поки розробка цих інструментів усе ще триває, але декілька стартапів — VFRAME і Tech4Tracing — працюють над тим, щоб у найближчому майбутньому полегшити дослідникам розпізнавання об’єктів не тільки на зображеннях із соціальних мереж, але й на зйомках з дронів у реальному часі.

Цю статтю спершу опублікували на сайті Bellingcat, і GIJN передруковує її й перекладає із дозволу редакції. Текст був злегка відредагований стилістично й доповнений поясненнями.

Андро Метьюсон — технічний стипендіат Bellingcat 2024 року та аспірант кафедри воєнних досліджень Королівського коледжу Лондона.