Посібник з розслідування викопного палива: Приватні та державні компанії

Компанії з індустрії викопного палива, багато з яких десятиліттями розповсюджували дезінформацію про кліматичну кризу, зараз намагаються показати себе глобальними лідерами з кліматичних ініціатив.

Великі приватні компанії, такі як Exxon, Shell, BP і Chevron, поряд з державними компаніями, такими як Saudi Aramco, бразильська Petrobras і Національна нафтова компанія Абу-Дабі (ADNOC), останніми роками представили корпоративні плани сталого розвитку, обіцяючи допомогти світові досягти «нульового вуглецевого сліду» до 2050 року — мети, що передбачає усунення чи нейтралізацію викидів парникових газів.

Ці масштабні обіцянки супроводжує низка запевнень. Найбільші світові виробники нафти й газу заявляють, що на шляху до нульових викидів вони скоротять або компенсують загальнокорпоративні викиди, допоможуть національним економікам уникнути використання вугілля, вловлюватимуть вуглець для пом’якшення викидів, ліквідують витікання палива й знизять вуглеродомісткість видобутку та виробництва викопного палива.

Гучні обіцянки, заяви та проміжні цілі — майже всі вони озвучуються добровільно. Тим не менш, незважаючи на ці високі цілі від галузі, що знаходиться в центрі кліматичної кризи, глобальне споживання викопного палива, як і викиди енергетичного сектора, досягли рекордних показників у 2023 році, згідно з даними поважної аналітичної організації Energy Institute. Схоже, корпоративні кліматичні стратегії поки що не призводять до запобігання небезпечному для планети потеплінню.

Отже журналістам важливо привертати громадську увагу до розриву між кліматичними планами нафтогазової галузі та її фактичними бізнес-рішеннями. Якщо компанія обіцяє рішучі дії зі скорочення викидів, одночасно плануючи значне розширення видобутку викопного палива, то варто повідомити читачам, що її кліматичний план має серйозні проблеми. У цьому розділі розглянемо, чому це так.

Насамперед, репортери повинні скептично ставитися до кліматичних заяв виробників нафти та газу. Наочний приклад — компанія Shell, яка входить до десяти найбільших джерел викидів парникових газів серед виробників викопного палива, згідно з базою даних Carbon Majors 2024 року, опублікованою InfluenceMap.

Нафтопереробний завод Shell у Роттердамі, Нідерланди — найбільший у Європі. Фото: Shutterstock

Задовго до того, як зміна клімату стала загальновідомою, Shell фінансувала дослідження у цій галузі. У 1972 році компанія допомогла створити відділ кліматичних змін в Університеті Східної Англії й у 1988 опублікувала конфіденційний звіт з кількісною оцінкою її внеску в глобальне підвищення температури. З 1989 до 1998 р.р. американський підрозділ Shell — Shell Oil — входив до галузевої групи Global Climate Coalition, яка намагалася переконати американську громадськість у тому, що антропогенна зміна клімату — недоведена наукова гіпотеза, применшуючи загрозу. Згодом компанія відмовилася від цієї тактики й останні два десятиліття позиціонувала себе як сумлінного партнера в боротьбі зі зміною клімату. Це досягло апогею в заяві 2020 року про те, що до 2050 року вона стане вуглецево нейтральною. Однак, згідно зі звітом, опублікованим у Financial Times, 2023 року Shell переглянула свою стратегію нульових викидів, послабивши цільовий показник вуглецевої місткості, раніше встановлений на 2030 рік. Тоді ж компанія оголосила інвесторам, що розвиватиме свій газовий бізнес. Генеральний директор компанії Ваель Саван стверджував, що ці зміни зроблять досягнення кліматичних цілей «більш, а не менш вірогідним» — позиція, яку розкритикували екологічні групи.

Схожу історію спостерігаємо й в інших виробників нафти й газу, діяльність яких спричинила більшу частину світових промислових викидів. Спочатку більшість нафтогазових компаній заперечували, відкидали чи ігнорували кліматичну кризу. Потім останніми роками вони почали озвучувати амбітні кліматичні обіцянки. І тепер, незважаючи на ці обіцянки або навіть завдяки їм, видобуток викопного палива б’є всі рекорди. У цьому розділі ми запропонуємо практичні методи та джерела даних, які допоможуть журналістам розібратися у підході галузі до зміни клімату. Ми покажемо, як знайти докладну інформацію про кліматичні плани окремої компанії, запропонуємо рекомендації щодо оцінки корпоративних обіцянок з викидів і надамо приклади ясної та переконливої розповіді на тему, яка може відлякувати журналістів своєю складністю.

Де знайти кліматичні обіцянки корпорацій

Нафтогазові компанії — одні з провідних експертів у галузі маркетингу та реклами, як задокументували Drilled та інші. Тому у спробі розслідувати кліматичний план корпорації може бути корисним спершу зрозуміти, як вона його представляє громадськості. Найпростіший спосіб почати — подивитися на вебсайті нафтогазової компанії розділ «сталий розвиток» (англ. “sustainability”). Там можна знайти базову інформацію про обіцянки та цілі компанії. На сайтах компанії також можуть наводити посилання на «звіти про сталий розвиток», які містять докладнішу інформацію, наприклад, про судові позови. Далі варто з’ясувати, про які аспекти свого кліматичного плану компанія зараз найбільше говорить у своїй рекламі. Для цього можна користуватися ресурсом Google’s Ad Transparency Center чи іншими бібліотеками цифрової реклами. Там можна вибрати країну й виконати пошук за окремою нафтогазовою компанією, тоді ви побачите нещодавні приклади реклами цієї компанії в Google. Ще один корисний ресурс для таких досліджень — бібліотека Facebook’s Ad, яка містить докладну інформацію про рекламні кампанії в Facebook.

Знання того, як компанія описує та подає свої кліматичні обіцянки громадськості, може бути корисним відправним пунктом для підготовки ваших матеріалів. Під час цього попереднього дослідження ви можете дізнатися, наприклад, що Exxon просувала свій «низьковуглецевий» водневий бізнес або що BP America рекламувала уловлювання та зберігання вуглецю. Тепер ви готові ставити загальні питання. Чому компанія просуває це кліматичне рішення, а не якесь інше? Про що вона мовчить? Яку фінансову вигоду вона може отримати? Вивчення специфіки її маркетингу дозволяє почати більш детальне розслідування. Які ресурси, якщо такі є, компанія спрямовує на своє рішення? Чи є прогрес?

Як глибше розібратися в обіцянках корпорацій

Нафтогазові компанії часто представляють свої кліматичні обіцянки в розмитих оптимістичних фразах. Але оскільки ці плани спричиняють фінансові та політичні наслідки, у роботі з інвесторами та регуляторами компанії мають бути набагато конкретнішими. Пошук цих повідомлень може багато розповісти про реальну природу корпоративних обіцянок. Наприклад, стане зрозумілою їхня повнота, часові рамки й те, як саме здійснюватимуться скорочення. Має сенс почати зі знайомства з Carbon Disclosure Project, або CDP. Це некомерційна організація, яка протягом десятиліть каталогізує та проводить аналіз екологічної звітності великих компаній, міст та регіонів.

Проект веде онлайн-базу даних, в якій містяться добровільні звіти компаній щодо їхніх кліматичних ризиків, чинних внутрішніх кліматичних цілей, прогресу в досягненні цих цілей та фактичних викидів із зазначенням деталей. Як стверджує CDP, компанії роблять це з різних причин, зокрема для захисту та поліпшення своєї репутації й отримання доступу до капіталу.

Щоб попрацювати з цими звітами, спочатку потрібно зареєструватися в CDP, після чого на їхньому сайті можна виконувати пошук за назвами компаній. CDP надає кожному звіту компанії оцінку, що вказує на якість і повноту опублікованої інформації, а також на корпоративні зусилля з досягнення кліматичних цілей. Журналісти можуть бути цілком упевнені в точності та чесності цих оцінок, оскільки CDP є незалежною організацією, чия методологія оцінки відповідає міжнародно визнаним стандартам розкриття кліматичної інформації. CDP здебільшого веде профілі приватних компаній, проте їхня база даних також містить добровільні звіти від таких державних компаній, як Petrobras та малайзійська Petronas. Виконайте пошук за назвою компанії, яка вас цікавить — результати можуть вас здивувати.

База даних Carbon Disclosure Project (CDP) пропонує журналістам величезний масив даних для пошуку. Фото: Знімок екрану, Carbon Disclosure Project

Іноді вдається створити переконливу історію, просто зіставивши публічні заяви нафтогазової компанії про зміну клімату зі змістом її звітності CDP. Наприклад, Suncor входить до канадської галузевої групи під назвою Pathways Alliance, яка об’єднує шість найбільших виробників бітумінозних пісків, особливо вуглецевомісткої форми нафти. Pathways протягом багатьох років просуває план, який за десять років допоможе скоротити щорічні викиди канадської промисловості бітумінозних пісків на 22 мільйони тон. Але в процесі розгляду одного зі звітів Suncor на сайті CDP для медіа-порталу зі зміни клімату DeSmog, автору даного розділу вдалося виявити, що компанія Suncor активно прагнула відкрити «нові міжнародні ринки сирої нафти й нафтопродуктів у найближчі 5-10 років» і запевняла інвесторів, що, якщо більш чисті альтернативи нафти набудуть поширення в Північній Америці, продукти викопного палива компанії можна буде «легко транспортувати на глобальні ринки». Це важливо, тому що Suncor є другим за величиною виробником нафти в Канаді. Спроби скорочення загальногалузевих викидів у країні при одночасному розширенні кліматичного сліду там ставить під серйозні сумніви сумлінність зусиль Suncor у межах кліматичного плану Pathways. Ні Suncor, ні Pathways Alliance не відповіли на запит DeSmog — не надали жодних коментарів.

Ще один спосіб використання бази даних CDP — порівнювати звіти за кілька років, щоб оцінити прогрес компанії з викидів. Іноді компанії надають конкретні показники викидів від різних аспектів корпоративного бізнесу та операцій. За допомогою цього методу журналістська колаборація між ProPublica та Oregonian/OregonLive змогла створити переконливу історію про викиди викопного палива компанії Nike. Багато років гігант виробництва одягу розкривав дані, де видно зростання викидів від корпоративних приватних літаків. Підсумкова стаття отримала таку назву: «Після того, як керівництво Nike озвучило обіцянки щодо кліматичних заходів, їхні корпоративні літаки продовжували літати та забруднювати атмосферу». Компанія заявила, що літаки підвищують продуктивність та забезпечують безпеку керівників. З приводу скорочення вуглецевого забруднення компанія прокоментувала, що вони «зосереджені на сферах найбільшого впливу Nike», тобто виробництві матеріалів для кросівок та одягу.

Коли ви вивчаєте інформацію, що розкривають нафтогазові компанії, спробуйте знайти в опублікованих цифрах визначні тенденції. Якщо викиди конкретного підрозділу нафтогазової компанії значно зростають, незважаючи на її кліматичні обіцянки, це може стати гарною історією. Наприклад, Guardian і Floodlight в рамках розслідування 2021 року про ExxonMobil повідомили, що компанія спалювала великі обсяги надлишкового газу в Гайані, що призвело до викидів 770 000 тонн парникових газів, незважаючи на обіцянки припинити цю практику. «Наша робота та підтримка уряду Гаяни є основою довгострокових взаємовигідних відносин, які вже створили значну цінність для народу Гаяни», — відповіли представники компанії Exxon, коли їх попросили прокоментувати цю історію.

Розуміння різних категорій скорочень викидів

Оцінюючи план сталого розвитку компанії важливо знати, які типи викидів компанія планує скоротити, і розглянути кожен із них.

Викиди можна поділити на три широкі категорії.

• Викиди зі сферою охоплення 1 включають парникові гази, що виділяються під час операцій компанії. Це можуть бути викиди від бурових установок та транспортних вантажівок компанії.
• Викиди зі сферою охоплення 2 включають непрямі викиди, необхідні для виконання операцій підприємства. Наприклад, це можуть бути викиди від електроенергії, яку компанія купує задля забезпечення роботи свого нафтопереробного заводу.
• Викиди зі сферою охоплення 3 походять від споживачів, які фактично використовують і спалюють викопне паливо, вироблене компанією. Наприклад, щоразу, коли ви їдете на автомобілі з бензиновим двигуном, через його вихлопну трубу виходять викиди зі сферою охоплення 3.

Щоб краще зрозуміти, що входить у різні сфери охоплення, перегляньте цю розмову автора в галузі енергетики Девіда Робертса та Лаури Драукер з некомерційної організації Ceres.

Знання цих відмінностей має вирішальне значення, оскільки майже всі кліматичні плани нафтогазової галузі зосереджені на викидах сфери охоплення 1 і 2, але не 3. Це значний недогляд, оскільки до 95% викидів парникових газів, пов’язаних із нафтогазовою компанією, відносяться до сфери охоплення 3, згідно з такими галузевими експертами, як аналітична компанія Wood Mackenzie. Тому, коли нафтогазова компанія обіцяє досягти «нульових викидів» або робить будь-яку іншу заяву щодо скорочення викидів, з’ясуйте, про які категорії викидів йдеться. План, який скорочує тільки операційні викиди компанії (сфера охоплення 1 і 2), але не передбачає скорочення викидів від фактичного спалювання її продуктів (сфера охоплення 3), може дозволити компанії продавати більше нафти й газу, таким чином збільшуючи загальне вуглецеве забруднення, і при цьому заявляти про кліматичний прогрес за рахунок того, що виробництво стає дещо чистішим.

Вимірювання викидів сфери охоплення 3, безсумнівно, складніше, ніж сфери охоплення 1 і 2, оскільки воно вимагає обліку довгих і складних глобальних ланцюжків постачання. Існують також фактори, які потенційно перебувають поза контролем нафтогазової компанії, наприклад, які саме правила щодо пробігу транспортних засобів у конкретній країні чи штаті — суворі чи м’які. Проте нафтогазові компанії почали вирішувати ці технічні проблеми. Про це свідчить те, що останніми роками кілька європейських нафтогазових гігантів почали встановлювати цілі у сфері охоплення 3. Прогрес у фактичному досягненні цих цілей поки що не помітний. Дискусія про те, хто несе відповідальність за викиди сфери охоплення 3, може стати потужним матеріалом для вашої історії. Наприклад, коли відомий керівник нафтогазової компанії у лютому 2024 року, здавалося, звинуватив споживачів у тому, що вони не обізнані про викиди від спалювання бензину, і не хочуть платити ціну, пов’язану зі скороченням викидів, у Guardian опублікували цю дискусію. Вона містить таку цитату економіста з кліматичних питань Колумбійської бізнес-школи Гернота Вагнера: «це нагадує наркобарона, який звинувачує в проблемах з наркотиками всіх навколо».

Якби компанія дійсно вирішувала проблеми кліматичного впливу сфери охоплення 3, це привело б до реструктуризації всієї її бізнес-моделі. Компанія аналізу даних Wood Mackenzie описує кілька нових способів вирішення проблеми викидів сфери охоплення 3, зокрема, «агресивну диверсифікацію у відновлювані джерела енергії та паливо з низьким рівнем викидів». Тому є підстави вважати, що коли кінцевим результатом плану підприємства є збільшення видобутку викопного палива, то цей план не надто впливає на рушійні чинники зміни клімату, тобто глобальної економіки, що залежить від нафти, газу та вугілля. Як ви побачите далі в цьому розділі, кліматичні плани нафтогазових компаній, які зосереджені лише на викидах зі сферою охоплення 1 та 2, можуть загострювати кліматичну кризу.

Аналіз різних категорій скорочення викидів — досить складний сам по собі, проте його недостатньо: журналістам також потрібно звертати увагу на типи скорочення викидів, які обіцяє компанія. Часто, коли компанії добровільно встановлюють кліматичні цілі, ці цілі прив’язані до зниження інтенсивності викидів, а не їхнього абсолютного обсягу. Це важливо розрізняти. Вуглеродомісткість — це співвідношення виробленої продукції та викидів компанії. Таким чином, якщо нафтова компанія виробляє X кількість викидів на кожен барель, що видобуває, а потім робить цей процес більш ефективним, її вуглецева інтенсивність знижується. Але якщо компанія виробляє більше барелів нафти за той самий період часу, то її абсолютні викиди фактично можуть збільшитися. Для отримання додаткової інформації про це ознайомтеся з цією публікацією Лондонської школи економіки.

Лондонська школа економіки досліджувала, як великі нафтові компанії встановлювали і потім оновлювали цілі скорочення викидів. Фото: Знімок екрану, LSE

Коли компанія ставить за мету лише скорочення інтенсивності викидів, це може бути проблемою, оскільки дозволяє загальним викидам компанії зростати. Наприклад, компанія Exxon оголосила про свою мету — до 2030 року знизити інтенсивність викидів парникових газів на 20-30% в усій компанії стосовно тільки викидів зі сферою охоплення 1 і 2. Якби компанія Exxon досягла цієї мети, це означало б, що процес видобутку кожного бареля нафти став би на 30% чистіше. Але обмежень на загальну кількість вироблених компанією барелів немає. Більше того, компанія розробляє нові величезні родовища нафти в Гайяні й у 2023 прогнозувала зростання видобутку з 3,7 до 3,8 мільйонів барелів на день до 2024 року. Навіть якщо процес виробництва стане трохи менш шкідливим для довкілля, спалювання більшої кількості нафти прискорить зміну клімату.

Шукайте документи, надані уряду

Для допомоги в аналізі цих деталей корисно вивчити офіційні документи компанії, що вона надає державним органам і регуляторам.

Іноді варто звернути увагу на те, що компанії говорять у процесі обговорення під час слухань за новим кліматичним законодавством. Якщо законопроект зачіпає нафтогазову галузь, компанії чи їхні галузеві асоціації, ймовірно, нададуть громадськості докладні коментарі. Ще один приклад — стенограми виступів представників корпорацій на урядових слуханнях, свідчення в розслідуваннях чи заявки на отримання екологічних дозволів для нових проектів. Іноді ці документи можна знайти на урядових вебсайтах, виконавши пошук за назвою компанії. Корисними можуть бути запити згідно Закону про свободу інформації.

Інший спосіб знайти заяви — вивчити записи громадських дискусій щодо запропонованих національних чи субнаціональних кліматичних нормативних актів. Іноді ці матеріали публікують на вебсайтах компаній або галузевих груп у розділі «Новини» або «Медіа».

Якщо ви розслідуєте державну компанію, вона може розкривати інформацію про свої кліматичні обіцянки регуляторам чи політикам у своїй країні. Інший варіант — перевірити, чи має державна компанія міжнародний підрозділ, наприклад, у США. Цей підрозділ може розкривати більше інформації, ніж у країні, де знаходиться штаб-квартира компанії.

Корисними ресурсами для репортерів можуть бути заяви урядам та регуляторам, тому що більшість юрисдикцій, де працює нафтогазова компанія, ймовірно, мають якісь юридично обов’язкові національні чи субнаціональні кліматичні цілі. У своїх заявах компанії часто намагаються переконати політиків, що їхні добровільні кліматичні плани відповідають державним цілям. Вони можуть вимагати державне фінансування для підтримки своїх планів або виступати проти державної політики, яка б обмежувала їх видобуток нафти та газу. Це може стати родючим ґрунтом для репортажів.

Обіцянка «чистого нуля» збільшить видобуток нафти із нафтоносних пісків. Фото: Знімок екрану, DeSmog

Наприклад, у статті для DeSmog, автор цього розділу проаналізував заяву, яку Pathways Alliance зробив канадському уряду, припускаючи, що його стратегія досягнення нульових викидів, зосереджена в основному на викидах сфери охоплення 1 і 2, ймовірно, призведе до збільшення їх викидів сфери охоплення 3. «Ми вважаємо, що в міру декарбонізації нашого сектора бітумінозні піски можуть набути ще більшої ролі у виробництві енергії для Канади та світу», — зазначено в заяві Pathways. Компанія мала на увазі, що чистіший процес виробництва канадських нафтових пісків — також відомих як «бітумінозні піски», оскільки важка нафта змішана з піском та іншими матеріалами — могла б привести до збільшення експорту нафти за кордон. DeSmog цитує екологічного активіста, який сказав, що такий результат буде «смертним вироком для наших кліматичних цілей».

У Сполучених Штатах шукайте заяви компаній, що публічно виходять на торги, в Комісії з цінних паперів і бірж. Також перевіряйте їхні заяви на рівні штату.

Як оцінювати плани розширення компаній

Як бачимо, найважливіший критерій для оцінки кліматичних обіцянок компанії полягає в тому, чи встановлює вона обмеження на фактичний видобуток викопного палива. Чудовий спосіб перевірити, наскільки зобов’язання щодо досягнення нульових викидів впливають на стратегії постачання нафти та газу, — вивчити матеріали, які компанії надають інвесторам.

Легкий спосіб отримати доступ до деяких із цих матеріалів — перейти в розділ «відносини з інвесторами» на вебсайті компанії, який іноді може називатися «інвестори» або щось таке. Там компанія зазвичай публікує презентації своїх квартальних результатів, а також відеоконференції зі звітами про прибутки, де інвестори можуть запитувати керівників компанії про плани зростання та рішення у сфері сталого розвитку. Якщо компанія вихваляється планами розробки нових великих покладів нафти й газу, це цінна інформація для розслідування її кліматичного плану. Ще одним джерелом інформації бувають проспекти облігацій чи позик, які можуть містити умови угоди, пов’язаної з нафтогазовою галуззю.

Корисну інформацію можна знайти на галузевих сайтах. Публікації OilPrice.com зазвичай містять багато корисних безкоштовних матеріалів, як і World Oil. Спеціалізовані журнали, наприклад Oil & Gas Journal пропонують більшість своїх статей за гроші, але іноді доступ до них можна отримати через такі бази даних, як LexisNexis. Крім того, цінні дані публікують незалежні дослідницькі фірми, наприклад, Rystad Energy. (На вебсайті фірми є багато безкоштовних статей, але більш детальні дані щодо конкретних компаній зазвичай доступні за гроші). Також використовуйте дані британської дослідницької та консалтингової компанії Data Desk. Вона спеціалізується на кліматичній кризі. Global Energy Monitor через свій сервіс Global Coal Plant Tracker надає інформацію про вугільні електростанції по всьому світу.

Протиріччя між амбітними кліматичними цілями та бізнес-даними, про які повідомляють галузеві спостерігачі, може стати основою наочної історії. У березні 2024 року в The New York Times вийшла стаття на основі даних Rystad Energy, згідно з якими Petrobras щорічно видобуває майже стільки ж сирої нафти, як Exxon, і до 2030 року може стати третім за величиною виробником нафти. У статті цей напрямок розвитку представлений як «різко контрастуючий» із зусиллями бразильського уряду із захисту Амазонки та розвитку відновлюваних джерел енергії. У ній цитують генерального директора компанії Жана Поля Пратеса, який заявив, що «ми маємо відповідати очікуванням ринку нафти, газу та їхніх похідних», і що «Petrobras продовжуватиме до останньої краплі нафти — так само, як Саудівська Аравія чи Емірати».

Дізнатися подробиці кліматичного впливу бізнес-плану компанії іноді може виявитися дуже непростим завданням, тому що сьогодні розширення виробництва викопного палива часто представляють як кліматичне рішення. Це особливо актуально для глобального ринку зрідженого природного газу (ЗПГ), що швидко зростає. Коли для виробництва електроенергії спалюється газ, він виділяє менше парникових газів, ніж вугілля — «найбрудніше» викопне паливо з погляду клімату. Через це нафтогазові компанії часто представляють свої заплановані розширення експорту ЗПГ як кліматичний прогрес, стверджуючи, що газ допоможе відзвичаїти від вугілля економіки країн, що розвиваються. Наприклад, виконавчий директор компанії Shell у березні 2024 року заявив, що Китай «прагне скоротити викиди вуглецю, завдяки переходу з вугілля на газ», і тому «газ відіграє найважливішу роль у боротьбі з одним із найбільших джерел викидів вуглецю та місцевого забруднення повітря». Тим часом Shell, згідно зі своєю стратегією енергетичного переходу 2024 року, планує «до 2030 року збільшити обсяги ЗПГ на 20-30% порівняно з 2022 роком».

Журналістам-розслідувачам слід скептично ставитися до будь-яких заяв про кліматичні переваги природного газу. Газ може згоряти чистіше, ніж вугілля, але витікання метану під час видобутку та транспортування цього викопного палива є серйозним фактором зміни клімату, згідно з рецензованим експертами дослідженням, опублікованим в Nature в березні 2024 року. Міжурядова група експертів зі зміни клімату вказала, що «потенціал метану в розрізі глобального потепління» у короткостроковій перспективі у 84-86 разів вищий, ніж у вуглекислого газу, як резюмує Міжнародне енергетичне агентство. Насправді багато вчених погоджуються з тим, що ці викиди метану часто недооцінюються, хоча глобальні концентрації метану в атмосфері швидко зростають. МЕА каже, що приблизно третина всіх викидів метану походить від енергетичного сектора, тобто від нафти, газу та вугілля. Згідно з одним недавнім аналізом, описаним у The New Yorker, раніше невраховані витоки метану можуть означати, що газ фактично гірший для клімату, ніж вугілля.

Тому журналістам, які розслідують кліматичні обіцянки конкретної компанії, корисно вивчити їхній метановий слід, особливо якщо ця компанія планує розширення операцій з ЗПГ. Найчастіше корпорації не забезпечують прозорість щодо цих викидів, але Глобальна мережа журналістів-розслідувачів опублікувала посібник з порадами щодо вимірювання та розслідування викидів метану. Із посиленням жорсткості правил дедалі кориснішим стає відстеження заяв компаній регуляторам, зокрема Агентству з охорони навколишнього середовища США.

Компанії та регулятори знають про цю проблему, і останніми роками багато великих виробників нафти й газу зробили добровільні обіцянки скоротити викиди метану в усьому своєму ланцюжку постачання. Ці ініціативи, за умови їхньої ефективної реалізації, безперечно, могли б скоротити глобальні кліматичні впливи виробництва газу. Але ключове питання, яке мають ставити репортери, полягає в тому, чи дозволяють ці корпоративні кліматичні плани збільшити загальний видобуток викопного палива.

Наприклад, компанія Exxon у січні 2024 року пообіцяла скоротити інтенсивність викидів метану по всій корпорації до 80% до 2030 року. Reuters у березні 2024 року зазначили, що компанія вже випереджає запланований графік подвоєння розміру свого глобального портфеля ЗПГ за той же період. У статті цитують виконавчого директора компанії, який заявив: «Ринок розширюється. І до 2050 року 75% глобального попиту на енергію припадатиме на Азіатсько-Тихоокеанський регіон, тому ми справді зосереджені на цій галузі».

Подвоєння обсягів газу, навіть якби воно відбулося одночасно з досягненням Exxon мети щодо метану, мало б загальний негативний вплив на зміну клімату. Це пояснюється тим, що газ, який теоретично міг би бути чистішим за вугілля, якби були ліквідовані витоки метану, все ж таки є викопним паливом. І його спалювання на електростанції все одно спричиняє набагато більше викидів парникових газів, ніж відновлювані джерела енергії, такі як вітер та сонце. Міжнародне енергетичне агентство визнає, що це так, заявляючи у своєму знаковому звіті 2021 року, що для досягнення глобальних кліматичних цілей «немає потреби в інвестиціях у нові вугільні, нафтові та газові родовища».

Коли компанія пропонує значне розширення свого бізнесу ЗПГ, корисно з’ясувати, звідки фактично видобуватиметься газ. Це може допомогти бачити реальність, яка стоїть за заявами компанії про те, що експорт ЗПГ не чинить серйозного впливу на клімат.

Наприклад, консорціум інвесторів і державних компаній, зокрема Shell, PETRONAS, PetroChina, Mitsubishi Corporation і KOGAS, будує на західному узбережжі Британської Колумбії підприємство LNG Canada з експорту газу вартістю 40 мільярдів доларів, стверджуючи, що природний газ допоможе світу «перейти до майбутнього з низьким рівнем викидів вуглецю». При цьому газ надходитиме з масивного родовища в західній Канаді, що називається Montney Play; якщо видобути та спалити всі поклади газу з нього, виділиться майже 14 мільярдів тонн вуглекислого газу, що зробить його найбільшим потенційним джерелом нових викидів у країні. Журналісти CBC News зробили цей показник центральним елементом свого масштабного розслідування 2023 «Сидячи на вуглецевій бомбі». Співробітники ініціативи «Залишіть це в землі» (LINGO) опублікували список із 425 таких «вуглецевих бомб» у всьому світі. Він може бути корисним ресурсом для журналістів, які розслідують кліматичні впливи конкретних проектів щодо експорту газу. Компанії не відгукнулися на запити журналістів про інтерв’ю.

Консорціум нафтогазових компаній будує на узбережжі Британської Колумбії підприємство з експорту зрідженого газу LNG Canada вартістю 40 мільярдів доларів. Воно може випустити в атмосферу майже 14 мільярдів тонн вуглекислого газу. Фото: Shutterstock

Кліматична обіцянка заслуговує на довіру, якщо компанія оголосила плани щодо скорочення або навіть поступової відмови від видобутку викопного палива. Такі приклади рідкісні, але відомі. У 2009 році данська енергетична компанія DONG Energy поставила за мету перевести 85% електроенергії, яку вона виробляла з вугілля, на відновлювані джерела енергії до 2040 року. Завдяки агресивним інвестиціям в офшорну вітроенергетику, до 2019 року компанія, яка була перейменована на Ørsted, досягла показника 86% відновлюваних джерел, таким чином досягнувши й навіть перевищивши свою мету на 21 рік раніше.

Деякі компанії запропонували скромний попередній огляд того, як це могло б виглядати щодо нафти та газу. У 2021 році компанія Shell сказала, що їхній видобуток нафти після досягнення піку в 2019 році щорічно знижуватиметься на 1-2%, а BP пообіцяли до 2030 року скоротити виробництво нафти та газу на 40% порівняно з 2019 роком.

Ресурси та інструменти для журналістів, які аналізують кліматичні обіцянки корпорацій

Незважаючи на швидке поширення планів щодо досягнення нульових викидів з боку компаній викопного палива в останні роки, загальноприйнятої системи рейтингів для підтвердження реалістичності таких планів не існує. Ця ситуація є потенційно вигідною для нафтогазових компаній, оскільки вони можуть озвучувати амбітні обіцянки, при цьому не стикаючись з регуляторним контролем, як, наприклад, з фінансовими звітами.

Тим не менш, докладаються зусилля для зміни цієї ситуації з метою підвищення підзвітності. Команда в Інституті клімату та сталого розвитку Салата Гарвардського університету розробляє «інструменти та методології для оцінки того, чи ведуть корпоративні цілі до скорочення викидів відповідно до цілей США з парникових газів». Журналісти можуть зв’язатися з інститутом та попросити в них джерела для своїх історій, особливо якщо робота ведеться у США.

Тим часом існує безліч звітів, які пропонують структуру для оцінки корпоративних зобов’язань щодо досягнення нульових викидів. Наприклад, організація MSCI ESG Research в 2021 році опублікувала один такий звіт, що містить посібник з основних компонентів правдоподібних планів. План має бути всеосяжним, тобто звертати увагу на основні викиди парникових газів компанії. Враховуючи, що переважна більшість викидів парникових газів походить від спалювання викопного палива в двигуні транспортного засобу або на електростанції (викиди зі сферою охоплення 3), план, який охоплює тільки операційні викиди (сфера охоплення 1 і 2), навряд чи приноситиме суттєві кліматичні переваги. План також має бути амбітним, йдеться у посібнику. Встановлення мети на 2050 рік без значних проміжних цілей, найвірогідніше, не проходить цей тест. Крім того, план має бути здійсненним і ґрунтуватись на попередньому досвіді виконання або перевищення кліматичних цілей. Компанії, які встановлюють цілі, що агресивно звучать, а потім через кілька років відступають або відмовляються від них, не вселяють довіри регуляторам, інвесторам або громадськості.

Ще один хороший ресурс – звіт 2022 року, опублікований Групою експертів високого рівня за зобов’язаннями недержавних суб’єктів щодо досягнення нульових викидів, скликаної Організацією Об’єднаних Націй. Група провела десятки консультацій із більш ніж 500 організаціями по всьому світу та отримала близько 300 письмових заяв. Хоча аналіз не був зосереджений безпосередньо на компаніях викопного палива, одна з основних рекомендацій звіту з оцінки обіцянок про нульові викиди стосується суті бізнес-моделі нафтогазових компаній: «Недержавні суб’єкти не можуть заявляти про нульові викиди, продовжуючи будувати або інвестувати в нові поставки». Понад 70% глобальних викидів парникових газів припадає на вугілля, нафту та газ. Нульові викиди є абсолютно несумісні з продовженням інвестицій у викопне паливо». Більш конкретні вказівки можна знайти в скороченому контрольному списку з нульових викидів, також опублікованому групою ООН. Плани з нульовими викидами мають припинити розвідку нових нафтогазових родовищ, зупинити розширення наявних родовищ та поступово звести до нуля видобуток нафти та газу. Джерела з оцінки можна знайти тут: NewClimate Institute, Carbon Market Watch, Net Zero Tracker, Columbia Center on Sustainable Investment, Climate Action 100+, та Science Based Targets initiative.

В отсутствие международно признанной методологии для оценки и сертификации корпоративных климатических планов журналистам стоит рассматривать обещания нефтегазовой отрасли по сокращению выбросов как, в лучшем случае, стремления, а в худшем — преднамеренные попытки ввести общественность в заблуждение и уйти от обязательных государственных правил. Тем не менее, добровольные климатические планы, объявленные в последние годы крупными производителями, полезны для журналистов. Поскольку лидеры отрасли заявили конкретные цели по выбросам и сроки их выполнения, это даёт журналистам базу для оценки вклада этих компаний в смягчение изменения климата.

За відсутності міжнародно визнаної методології для оцінки та сертифікації корпоративних кліматичних планів журналістам варто розглядати обіцянки нафтогазової галузі зі скорочення викидів як, у кращому разі, прагнення, а в гіршому — навмисні спроби ввести громадськість в оману та уникнути дотримання обов’язкових державних правил. Проте добровільні кліматичні плани, оголошені останнім часом великими виробниками, є корисними для журналістів. Оскільки лідери галузі заявили конкретні цілі щодо викидів та терміни їх виконання, це дає журналістам базу для оцінки вкладу цих компаній у пом’якшення зміни клімату.

Використовуючи викладену в цьому розділі структуру як відправну точку, у своїх історіях ви можете висвітлювати розриви між публічними кліматичними обіцянками компаній та фактичним агресивним розширенням виробництва нафти та газу на місцях. Це актуальна історія, яку можна розглядати з погляду конкретних країн та контекстів. Це пояснюється тим, що, як описала Кетрін Маккенна, голова нині розформованої Групи експертів високого рівня за зобов’язаннями недержавних суб’єктів щодо досягнення нульових викидів ООН, «планета більше не може дозволити собі затримки, виправдання чи зелений піар».

Джефф Дембицьки – глобальний керівний редактор розслідувального видання DeSmog. Автор книги The Petroleum Papers, що входить до списку найкращих книг року за версією Washington Post, на основі якої знімають драматичний телесеріал.