Як безкоштовно отримати доступ до якісних супутникових зображень практично будь-якої точки Землі

Сьогодні журналісти можуть швидко, буквально за кілька хвилин, безкоштовно отримати доступ до супутникових знімків майже будь-якої точки Землі — у такій якості, що дозволяє роздивитися окремі будівлі. І для цього не потрібні спеціальні навички.

Звісно, не можна гарантувати, що знімок зроблять саме в той день, який вам потрібен, або що потрібні об’єкти не будуть закриті хмарами.

Але, як підкреслюють експерти, можливості журналістів суттєво розширює те, що кожен репортер, перебуваючи майже в будь-якому регіоні світу, може легко отримати доступ до супутникових знімків будь-якого місця планети через платформи з відкритим вихідним кодом. Це надто важливо для невеликих редакцій, чиї ресурси обмежені.

До такого висновку дійшли учасники вебінару «Як безкоштовно отримати супутникові знімки для ваших розслідувань», зорганізованого Глобальною мережею журналістів-розслідувачів. У вебінарі взяли участь три експерти:

• Карл Черчилль — журналіст The Wall Street Journal, який спеціалізується на графіці та візуалізації даних;
• Яо Хуа Ло — відзначений нагородами журналіст із Малайзії;
• Лаура Курцберг — фахівчиня з роботи з візуальним контентом і колишня інженерка прикладних розробок у комерційній супутниковій компанії Descartes Labs.

Цей вебінар — яскравий приклад зацікавленості журналістської спільноти темою використання супутникових знімків. Послухати експертів прийшли 616 учасників зі 114 країн. Ця онлайн-зустріч стала однією з найпопулярніших в історії GIJN.

Підводячи підсумки, Черчилль зазначив: «Більшість супутникових даних у світі доступні безкоштовно на відкритих платформах». Другий ключовий висновок вебінару — навіть дорогі знімки надвисокої роздільної здатності, зроблені комерційними супутниками (на них видно навіть окремі автомобілі), також можна отримати безкоштовно — якщо знати, як правильно сформулювати запит.

За словами експертів, багато журналістів, надто тих, хто працює в малобюджетних редакціях, вважають, що доступ до таких зображень обмежують ексклюзивні угоди або для їхнього використання потрібні розвинені навички роботи з відкритими джерелами даних, а приватні постачальники супутникової інформації не схильні задовольняти запити на безоплатні дані від незнайомих видань. Однак вони помиляються.

«Люди можуть думати, що великі американські медіа мають безліч секретів і дорогих інструментів для доступу до супутникових знімків. Але це не так, — пояснив Черчилль.— Більшість інструментів, які ми використовуємо, доступні кожному».

Курцберг зазначила: хоча існує чимало зручних платформ — зокрема NASA WorldView і EO Browser — для більшості журналістських завдань достатньо двох простих інструментів з відкритим вихідним кодом: Google Earth Pro й нещодавно запущеного Copernicus Browser. Особливо вона рекомендувала саме останній (ті, хто вже користувався EO Browser, можуть докладніше ознайомитися з відмінностями між ним і новим Copernicus Browser тут).

Карта відображає регіони в різних частинах світу, супутникові знімки яких доступні безкоштовно. Зеленим позначено райони, котрі супутники сузір’я Sentinel-2 фотографують кожні п’ять–шість днів у середній та високій роздільній здатності. Зображення: Європейське космічне агентство.

Черчилль зазначив: мозаїки, створені з супутникових знімків у Google Earth, часто містять зображення високої роздільної здатності. Вони можуть бути корисними для журналістів, які хочуть проаналізувати зміни на певній території з плином часу. Водночас сервіс не дозволяє використовувати окремі знімки.

У своїй презентації Черчилль розповів про інструмент Copernicus, створений Європейським космічним агентством. Він підкреслив, що, на відміну від Google Earth, Copernicus дає користувачам змогу завантажувати окремі зображення.

На прикладі історії про закриту золоту копальню, розташовану на кордоні Сенегалу й Малі, Черчилль пояснив слухачам, як можна завантажити ці знімки.

• За замовчуванням Copernicus використовує сузір’я супутників Sentinel-2, що забезпечують знімки з роздільною здатністю 10 метрів на піксель, які оновлюються приблизно раз на тиждень. Нові зображення зазвичай роблять у ранкові години за місцевим часом. Найімовірніше, вам не знадобляться додаткові ресурси чи технічні знання про супутники. «Знімки з роздільною здатністю 10 метрів на піксель і вище, найімовірніше, будуть доступні безкоштовно, — зазначив Черчилль. — Цієї якості більш ніж достатньо, щоб розрізнити окремі будівлі та простежити тенденції в забудові».
• Натиснувши на іконку з хмарою в головному меню Copernicus, ви відкриєте слайдер, який дає змогу відфільтрувати зображення за рівнем хмарності в день знімання. Завдяки цьому інструменту ви зможете переглядати календар із датами, коли Sentinel робив знімки цього місця з прийнятним для вас рівнем хмарності (наприклад, у лівій частині слайдера — найясніші дні). Обравши дату, можна клацнути по ній і завантажити відповідне зображення.
• Меню дає змогу обирати різні режими візуалізації супутникових знімків — наприклад, функцію контрастного підсвічування для кращого розпізнавання деталей.
• Задавши потрібне місце за координатами або назвою, можна просто збільшити масштаб і зорієнтуватися на мапі, натискаючи на накладені шари — такі як дороги чи кордони — та використовуючи мітки у вкладці в правому верхньому куті.
• Щоб завантажити зображення у форматі JPG, треба натиснути на значок Download в правому меню Copernicus. Файл міститиме часову мітку, інформацію про авторство та інші метадані. Публікуючи матеріал, не забудьте вказати джерело фото. Черчилль зазначив, що користувачі з обліковим записом на сайті Copernicus можуть отримати доступ до вкладки «Аналітика» й створити файл у форматі TIFF із докладними даними для подальшої обробки в програмах на кшталт QGIS.

Використання супутникових знімків як стратегія роботи на місцях

За словами Ло, хоча супутникові знімки найчастіше з’являються в новинах у контексті воєн чи вирубки лісів, насправді існує багато інших способів використовувати їх — для висвітлення малодосліджених тем і навіть для формування робочих планів.

Наприклад, журналісти, які планують поїздку в незнайоме місце, можуть заздалегідь вивчити маршрут у браузері Copernicus — оцінити можливі перешкоди, умови на місці, варіанти пересування, шляхи евакуації, а також виявити несподівані можливості для нових сюжетів.

Як приклад Ло розповів про свою поїздку до лісів Малайзії. На Google Maps не було зображень цього району, але за допомогою Copernicus він зміг роздивитися дороги, оцінити перешкоди й точно розрахувати відстані.

«Я розповів місцевому гіду, з чим нам доведеться зіткнутися під час маршруту, і він дуже здивувався, що я про це знаю, — згадує Ло. — Це дуже корисний інструмент. Якщо я їду в якесь незнайоме місце, то завжди спочатку вивчаю його на супутникових знімках».

Ось інші можливості використання цього інструменту:

• Перевірка різоманітних заяв. «Якщо компанія стверджує, що виконала якісь роботи у віддаленій місцевості, ми можемо використати супутникові знімки, щоб перевірити, чи відповідає це дійсності», — пояснив Ло.
• Вимірювання ухилу місцевості. У Copernicus доступна унікальна функція Digital Elevation Model (DEM), яка дає змогу провести лінію на зображенні й отримати бічний профіль рельєфу. Це корисно для топографічного аналізу — наприклад, щоб відрізнити піщану дюну від кратера.
• Візуальні екскурсії великими об’єктами. Ло використовував Google Earth і намальовані від руки лінії, щоб показати, яких підприємств та об’єктів інфраструктури торкнеться урядова пропозиція створити природний заповідник завширшки 50 метрів по обидва боки річки.
• Відстеження змін у землекористуванні з часом. Під час вебінару учасники побачили, як накладання знімка 2024 року на зображення 2017-го показало: через прибережну ерозію узбережжя в одному з районів Малайзії відступило на 15 метрів.

Інструмент Copernicus використовує зображення, зроблені супутником Sentinel-2 Європейського космічного агентства (ESA). Зображення: ESA

Як отримувати супутникові знімки в комерційних провайдерів

У рідкісних випадках, коли для розслідування потрібен знімок, зроблений у конкретний момент, або чітке зображення об’єкта розміром із автомобіль, вам, імовірно, знадобиться супутникове фото з роздільною здатністю до одного метра. Зазвичай за такі знімки треба платити. Окрім військових супутників, подібні зображення надають лише комерційні компанії — зокрема Planet Labs, Maxar Technologies, Airbus Earth Observation і BlackSky.

Однак у разі масштабних глобальних подій деякі компанії самі безкоштовно надають журналістам знімки з високою роздільною здатністю. Щоб мати доступ до таких матеріалів, репортерам варто підписатися на пресрозсилки цих компаній.

В інших випадках безкоштовні зображення можна отримати, звернувшись безпосередньо до фахівців із маркетингу або комунікацій відповідних компаній. Лаура Курцберг, яка раніше працювала в цій сфері, порадила учасникам вебінару обов’язково надсилати такі запити.

«Варто відправити лист або заповнити форму для зворотного зв’язку, тому що часто компанії дуже зацікавлені в тому, щоб журналісти з локальних, регіональних і глобальних організацій використовували їхні зображення, — пояснила вона. — Це допомагає їм підвищити впізнаваність бренду і створити позитивний імідж».

Курцберг не радить журналістам перевантажувати початкові запити технічними деталями, що включають параметри роздільної здатності або рівень хмарності.

«Будьте ввічливі, опишіть, навіщо вам потрібне це зображення, розкажіть про вашу організацію і чудовий проєкт, який ви збираєтеся створити. Пишіть коротко, — порадила вона. — Не переймайтеся, якщо ви не розбираєтеся в технічних деталях. У багатьох випадках науковці, які працюють у цих компаніях, будуть готові вам допомогти».

Інші поради Лаури Курцберг та репортера The Washington Post Деніела Вулфа — зокрема корисні електронні адреси та інформація про запити знімків на вимогу — зібрані в розділі «Співпраця з комерційними постачальниками» в матеріалі GIJN «Як отримати безкоштовні супутникові зображення».

Рован Філп — старший репортер GIJN. Раніше працював у південноафриканській газеті Sunday Times, де як іноземний кореспондент висвітлював новини, політику, корупцію і конфлікти в понад двох десятках країн.