Як провести вдале інтерв’ю й не програти співрозмовнику

Конфронтаційне інтерв’ю — це розмова, у якій журналіст ставить фігуранту розслідування незручні запитання. У цьому полягає його ключова відмінність від інформативного інтерв’ю, коли журналіст розпитує експерта чи героя, аби дізнається щось нове.

Під час свого семінару в Києві канадсько-американський журналіст, автор документальних фільмів і кількох розслідувальних книжок Джуліан Шер провів тренінг із техніки конфронтаційного інтерв’ю.

Для того, щоб інтерв’ю було вдалим і ви отримали чіткі відповіді, Джуліан Шер, який працював журналістом-розслідувачем у таких виданнях, як The Toronto Star і The Globe and Mail, радить дотримуватися шістьох основних правил.

1. Напрацюйте стратегію

Журналісти мають фокусуватися на фактах і подіях. Звісно, вони заздалегідь вивчають свого героя, збирають матеріали про нього, читають попередні інтерв’ю, проте не слід забувати про найголовніше — стратегію ведення розмови.

Перше завдання, яке стоїть перед журналістом, — налаштувати співрозмовника на діалог. Для цього потрібно заздалегідь визначитися, які запитання ставити й у якому порядку.

Запитання можуть бути трьох типів, залежно від того, якої мети ви хочете досягти:

• Інформація (коли сталася певна подія?)
• Емоція (яке вона справила враження?)
• Підзвітність (чи відчуває людина свою відповідальність за те, що сталося?)

Стратегія дуже важлива, оскільки найчастіше людина не готова одразу відповідати на незручне запитання, її треба до цього підготувати. Почніть із загальної інформації, безсумнівного факту, дозвольте співрозмовнику розповісти про те, як він почувається, а потім уже запитуйте про його роль у подіях, що вас цікавлять.

Наприклад, у цьому інтерв’ю з експрезидентом України Віктором Януковичем кореспондент BBC починає з інформативного питання: «Ви знаєте, що вас позбавили президентства? Що ви з цього приводу думаєте?» Потім переходить до емоцій: «Ви хотіли б повернутися назад?» І, нарешті, вимагає підзвітності: «Ви готові постати перед судом у справі про масові вбивства на Майдані? Ви думаєте, українці хочуть, щоб ви повернулися?»

2. Слухайте співрозмовника

Продумати стратегію інтерв’ю необхідно, проте не менш важливо — слухати відповіді. Дуже часто інтерв’ю нецікаві через те, що журналіст сконцентрований на собі та своїх запитаннях, і зовсім не чує, що йому відповідають.

Часто співрозмовник може дати вам більше інформації, або незвично розставити акценти, використати певні слова, які спонукають до заглиблення в тему й дають можливість розпитати більше. Утім, якщо журналіст не вловить такі моменти, він втратить цей шанс.

Прислухайтеся до того, що саме вам намагаються розповісти. Чіпляйтеся до слів і використовуйте їх проти опонента. Якщо співрозмовник навмисно говорить складними конструкціями — перепитуйте, доки він не почне говорити зрозуміло. І слухайте-слухайте-слухайте. Інтерв’ю — це як гра у футбол. У ньому важливо те, що відбувається на полі. Якщо ви уважні, то рано чи пізно у вас з’явиться шанс забити гол.

3. Чітко формулюйте питання

Журналісти отримують ті відповіді, на які вони заслуговують: погано поставлені питання призводять до «порожніх» відповідей. Ось про що важливо пам’ятати, щоб не дати співрозмовнику уникнути відповіді:

• Завжди ставте відкриті питання. Користуйтеся правилом «5W»: Хто? Що? Де? Чому? Коли?
• Не давайте співрозмовнику прямих питань, які дозволять йому відповісти односкладно «так» чи «ні».
• Ставте лише одне питання за раз. Якщо ви поставите кілька, людина матиме змогу обрати й дати відповідь лише на одне з них, найбільш їй зручне. Ніколи не залишайте такого вибору.
• Слідкуйте також за випадковими прикметниками (найгірший, контроверсійний, радикальний), фразами чи фактами, за які співрозмовник може зачепитися, щоб уникнути прямої відповіді.
• Намагайтеся просто та чітко формулювати питання, щоб жодне слово не давало шансу тлумачити його інакше або перейти на іншу тему. Припиняйте говорити, щойно ви поставили питання.

4. Уникайте дебатів

Не вступайте в суперечки та дискусії з героєм інтерв’ю — це збиває ритм і темп розмови, відволікає від основної теми. Мета журналіста під час інтерв’ю — виграти «битву», а не похвалитися своїм розумом. Уникайте будь-яких тверджень і не починайте полеміку. Суперечки зі співрозмовником знищують суть інтерв’ю. Крім того, ваші твердження можуть використати проти вас самих. Ніколи не забувайте, хто у кого бере інтерв’ю.

Не реагуйте на зустрічні запитання. Якщо співрозмовник наполегливо переводить стрілки та просить вас висловити вашу думку, завжди можна послатися на те, що думка журналіста глядачеві не цікава, на відміну від думки гостя.

5. Не втрачайте контроль

Хто спрямовує розмову в потрібне річище? Чи справді відбувається діалог, чи, можливо, запитання й відповіді «живуть своїм життям»?

Втратити контроль під час інтерв’ю дуже легко. Це може статися через помилковий хід журналіста або добру підготовку співрозмовника. І це трапляється частіше, ніж хотілося б журналістам.

Сфокусуйтеся на тому, що ви запитали. Співрозмовник часто намагається відволікти вас, перейти до іншої теми. Ваше завдання — бачити такі спроби та перешкоджати їм.

Якщо співрозмовник ставить під сумнів ваше право запитувати про певні речі — посилайтеся на баланс між правом на приватність і суспільним інтересом (відпочинок президента на Мальдівах — це не його особиста справа). І завжди пам’ятайте про свої права журналіста.

Коли співрозмовник уникає відповіді на важливе запитання — повторюйте, перефразовуйте, повертайтеся до нього в розмові, доки не почуєте відповіді.

Іноді корисно озвучити ситуацію: «Чому ви не відповідаєте на моє запитання? Ви розповідаєте не про те, що я запитав».

6. Порушуйте правила

Коли ви навчитеся користуватися цими правилами інтерв’ю — спробуйте порушити їх. Якщо потрібно почути відповідь «так» або «ні», і це посилить інтерв’ю — ставте закриті запитання.

Розставляйте пастки «або/або» — «Ви корупціонер чи просто некомпетентні?»

Використовуйте судження, які можуть спровокувати людину до відповіді, або наводьте її попередні цитати: «Ви колись казали, що іноді поводитеся неприйнятно». Ви поводилися «неприйнятно» і цього разу?»

«Завжди пам’ятайте, — радить Шер, — інтерв’ю — це як гра в м’яч: хто його веде, той і визначає хід гри».

Презентації з тренінгів Джуліана Шера доступні на його сайті.

Для написання цієї статті ми з дозволу авторки та правовласника використовували матеріал Марії Уляновської, опублікований на сайті ресурсного центру Інституту розвитку регіональної преси.